Селом XI століття називав Колочаву відомий чеський письменник Іван Ольбрахт. У тридцяті роки минулого століття тут, у найдальшому куточку тодішньої Чехословаччини, він знайшов благодатний грунт для своєї творчості, описуючи звичаї та побут верховинців. Його герой, не вигаданий, а справжній розбійник Микола Шугай став тоді відомим на всю країну, а твори письменника дуже популярними.
Нині в будинку, де жандарми увігнали в Шугая 17 куль і звідки його несли мертвого, розташована корчма. Інтер’єр її досить незвичний: усюди — речі, що залишилися з тих часів. Розклала їх тут Наталя Тумарець, оскільки окремого приміщення для музею під назвою «Жандармська управа» вона не має, а вдома для експонатів тісно. Адже це її власні кав’ярня та готель, влаштовані у викупленому старому будинку. Жінка доклала багато зусиль, щоб її село стало центром туристичних маршрутів.
Буваючи у чеських містах, вона багато розповідала про свій край. І таки розвіяла міф про те, що на оспіваній Ольбрахтом Верховині порядкують бандити, що тут небезпечно. Колочава стала Меккою для чеських туристів. Протягом літнього сезону тут буває їх не менше п’яти тисяч. Особливо охоче вони приїздять на фольклорні фестивалі, які щороку влаштовує Наталя Тумарець.
Про Колочаву покотилася слава, як про село десяти музеїв. На сьогодні їх діє вже шість. Крім Ольбрахтового, це «Жандармська управа», «Стара школа» та «Радянська школа». Музеєм стала і стара дерев’яна церква. А найбільший, відкритий минулого тижня, — «Старе село» — взагалі унікальний. На тригектарній площі розташовано з десяток будівель, декотрі з яких стояли тут і раніше, а декотрі дбайливо перевезли з інших куточків села. Згодом тут буде й водяний млин, і будинок жандарма, і фрагмент залізниці з паротягом, яким возили деревину.
Це своєрідний подарунок землякам від народного депутата Станіслава Аржевітіна, який народився тут, навчався в місцевій школі. Поїхавши до столиці та ставши відомим банкіром, нардеп не забуває земляків, часто навідується, допомагає в музейній справі.
До несподіванок із його боку звикли: то пише десятитомну історію Колочави, то знімає про її минуле художні фільми, то возить односельців до столиці, щоб продемонструвати киянам «непригладжені» танці та співанки, автентичні народні костюми.
Справжнім патріотом Колочави є вчитель-пенсіонер, історик і управитель чотирьох музеїв, відкритих за ініціативи Аржевітіна, Василь Малета. Каже, що тут в усі часи знаходили притулок утікачі від переслідувань: в Колочаві можна було сховатися так, що навіть миша не могла знайти схованку.
Слава Богу, що цивілізація не вивітрила духу минулого, не позбавила ентузіазму збирачів музейних скарбів.
Василь Бедзір
01 серпня 2007р.
Теги: