У Києві відзначили 80-річчя вихідця з Закарпаття, члена-кореспондента НАНУ, доктора філологічних наук, професора Василя Німчука

Почесну грамоту Верховної Ради України членові-кореспонденту НАНУ, докторові філологічних наук, професору В. В. Німчукові вручив заступник голови ВР України Р. В.  Кошулинський.

Привітали ювіляра ігумен монастиря св. Василія Великого отець Василь, народний депутат України І. Д. Фаріон, академік НАНУ М. Г. Жулинський, провідні лінгвісти — представники різних наукових центрів України.

До уваги читачів “СП” виступи на засіданні круглого столу “Українська мова на осі часу” та Урочистій Академії.

В. М. Брицин, заступник директора Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні, доктор філологічних наук, професор:
— У стінах Інституту мовознавства ім. О. Потебні В. В. Німчук розпочав свій шлях у велику науку, захистив кандидатську й докторську дисертації, видав чимало ґрунтовних наукових праць, був завідувачем відділу, плекав наукові кадри. Саме тут відбувалося формування і наукове змужніння Василя Васильовича, тут він здобув заслужене визнання української та міжнародної наукової громадськості.
В. В. Німчук не тільки великий учений, дослідник давньоруської та старослов’янської мов, історії української мови, її діалектів та ономастикону, історії української літературної мови, історії української лінгвістики, проблем української мови як конфесійної і т. ін., а також талановитий співак, багатолітній учасник академічного хору, добрий християнин, щирий патріот рідного краю, весела, дотепна і життєрадісна людина.

Г. А. Скрипник, директор Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології
ім. М. Т. Рильського НАНУ, академік НАНУ:
— В. В. Німчук провідний і найавторитетніший науковець України, його праці, дослідження, розвідки — окраса сучасного мовознавства.
Наукова громадськість України високо цінує визначний внесок Василя Васильовича Німчука у вивчення давньоруської та старослов’янської мов. Щодо цього вагомими й резонансними у науковому світі стали праці, серед яких фундаментальні монографії “Староукраїнська лексикографія в її зв’язках з російською та білоруською”, “Мовознавство на Україні в XIV—XVII ст.”, і особливо “Давньоруська спадщина в лексиці української мови”.

Гідна оцінка заслуг В. Німчука перед наукою — обрання його членом-кореспондентом НАНУ, нагородження премією ім. І. Франка, медаллю П. Шафарика.
П. І. Білоусенко, д.ф.н., професор кафедри української мови Запорізького національного університету:
— 40 років тому В. Німчука називали Срезневським XX століття, нині говорять про епоху Німчука в українському мовознавстві. Це учений зі світовим іменем, один із найвидатніших істориків мови нашої доби, у доробку якого понад 500 наукових праць.

З іменем В. Німчука тісно пов’язане розгортання студій про історію української мови й забезпечення джерельної бази її дослідження.

Н. В.  Пуряєва, к.ф.н., старший науковий співробітник відділу історії української мови Інституту української мови НАНУ:
— Від самого початку і до сьогодні лінгвістична археографія пов’язана з іменем знаного в слов’янському світі українського мовознавця, історика мови В. Німчука, який 1963 року очолив відділ “пам’ятникарів”. Його заслуга не тільки в тому, що він як упорядник, автор досліджень і редактор був причетний до опублікування майже 2/3 усіх виданих томів у серії  “Пам’ятки української мови”, яка нині налічує вже близько 30 томів, а насамперед у його координаційній діяльності, що полягала у доборі для опублікування найважливіших, найпоказовіших текстів. Саме В. Німчук на основі власного величезного досвіду та досвіду своїх численних попередників розробив універсальні для багатьох галузей україністики “Правила видання пам’яток, писаних українською мовою та церковнослов’янською української редакції” (К., 1995), дотримання яких забезпечує високий науковий рівень видань.

Н. Ф. Клименко, член-корес­пондент НАНУ, доктор філологічних наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту української мови НАНУ:
— В. Німчук — знаний у світі вчений. Вражає глибина його наукових розвідок, їхня різнобічність. Гідні подиву його здібності до вивчення іноземних мов. Мабуть, у цьому виявилися його вроджені закарпатські гени. Він блискуче володіє рідною українською літературною мовою, багатьма її діалектами, всіма слов’янськими мовами, угорською та ін. У дослідженні українського глоттогенезу Василь Васильович аналізував мови балканського союзу. Вражають його добрі знання давньогрецької мови.

В. Німчук каже, що він понад усе любить працювати. Рідко скаржиться на труднощі, завжди в нього все добре або дуже добре. Єдина його проблема — брак часу, його завжди мало. Мабуть, тому що він підіймав великі масиви давніх текстів, узагальнював їхній аналіз, писав монографії, укладав словники, читав численні дисертації. Він усе життя вчить молодь — на лекціях в університетах, на консультаціях в Інституті української мови, під час  конференцій. Його образ не підпадає під визначення кабінетного вченого, схимника і аскета. В.  Німчук був активним учасником товариства “безмежної відповідальності” “Мандрівник”, багато років їздив із колегами в подорожі Україною та Росією. Він багато років був співаком академічного хору Мальцева.

Василь Васильович Німчук доброзичливий, але дуже вимогливий професіонал. Він зробив у науці й для культури України дуже багато, а ще більше в нього планів. Дай Боже ювіляру часу здійснити задумане.

Творчого йому довголіття і міцного козацького здоров’я.

М. І. Степаненко, ректор Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, доктор філологічних наук, професор:
— В. Німчук — людина світлої та натхненної душі, невтоленної жаги до праці, глибокий учений — фундатор наукової школи українського мовознавства, мудрий учитель і наставник молодих науковців.

Василь Васильович відомий в Україні та світі дослідник, знаний педагог, він розуміє сутність гармонії української мови, адже, пов’язавши з цим дорогим діамантом свою долю, вже багато років вдумливо, сумлінно, з великою любов’ю вивчає проблеми палеославістики, історії української мови, слов’янської ономастики, української діалектології та глоттогенезу, історії українського мовознавства, актуальні питання українського правопису — прокладає нові магістральні шляхи в цих наукових галузях, якими за ним крокують послідовники. Але разом із тим — Василь Васильович утілення гармонійної співрозмірності: між емоціями та розумом, між зовнішнім світом та внутрішнім єством, між теорією та практикою, для нас — взірець несхибного життєвого вибору, послідовної гуманістичної позиції, виробленої й примноженої поколіннями філологів.

Із-під пера В. Німчука у світ полинули понад 500 книг, зокрема монографії, підручники, словники, сотні статей. Василь Васильович — член редколегії та один із авторів енциклопедії “Українська мова”, засновник і головний редактор журнал “Українська мова”. А ще неперевершений оратор, чиї виступи на численних наукових форумах завжди досконалі, новаторські, оригінальні, позначені глибокою духовністю.

Заслуги В. Німчука в царині лінгвістики, а за ними повсякденну невтомну працю й дослідницьку наполегливість засвідчують високі відзнаки: Державна премія АН УРСР імені І. Франка, Всеукраїнська премія імені І. Огієнка в галузі науки, ювілейна медаль П. Шафарика Кошицького університету (Словаччина) та ін.

Н. М. Павликівська, завідувач кафедри української мови Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського,  доктор філологічних наук, професор:
— Інноваційність мислення, жага нових знань, бажання допомогти, віра в колег і учнів, широта світогляду, різноманітність інтересів, ерудованість, патріотизм, подвижництво, глибока релігійність — усе це властиво В. Німчукові, особистості непересічній і всебічно обізнаній.

Він органічно поєднує у собі риси працівника освіти за покликанням, креативну особистість і вдумливого дослідника. Мудрість і твердість характеру тісно пов’язані у Василя Васильовича з добротою і гуманністю. Пройдений до сьогодні шлях гідний глибокої пошани.

Бути учнем В. Німчука — велика честь і подарунок долі, бо всі ті, хто опановував під його керівництвом мистецтво бути науковцем, досягли значних висот. Учні Василя Васильовича намагаються повсякчас наслідувати його в усьому, узявши за зразок ставлення до людей і своєї справи.

Б. К. Галас,  кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови Ужгородського національного університету:
— Сходження В. Німчука до вершин мовознавчих, етнокультурних, славістичних досягнень — справжній науковий подвиг і яскравий приклад для молоді.
Науковці та освітяни Закарпаття з іменем В. Німчука пов’язують найкращі якості дослідника-філолога, педагога, громадського діяча, пропагандиста успадкованих духовних цінностей і новітніх здобутків у галузі україністики. Висловлюємо подяку Василеві Васильовичу за титанічну інтелектуальну, організаторську, просвітницьку працю, яка відображає притаманне йому  чуття єдиної української родини і глибоку любов до рідної домівки, до благословенного закарпатського краю з його казковою природою, неповторними людьми, унікальними говірками й розкішними піснями. Нині цей край — не terra incоgnita. Багато для нього зробив Василь Васильович своєю науковою діяльністю, наближенням до сучасників таких знакових постатей, як В. Довгович, О. Духнович, М. Лучкай, А. Волошин, І. Гарайда…

Г. М. Наєнко, кандидат філологічних наук, доцент, Київський націо­нальний університет ім. Т.  Шевченка:
— Підготовка сучасного конкурентоспроможного філолога, освітянина, знавця й популяризатора рідної мови,  нині має здійснюватися з огляду на виклики й вимоги постмодерного універсуму. Міцне теоретичне, емпіричне й методолого-практичне підґрунтя для неї становить послідовне вивчення комплексу взаємопов’язаних різнопланових дисциплін, серед яких серцевина класичної освіти — історико-мовні курси.

Науковий доробок Василя Німчука змістовно підтримує всі предмети цього циклу. Вивчаючи старослов’янську мову, студенти не оминають дослідження й публікації однієї з найдавніших пам’яток писемності — Київських глаголичних листків. Викладання історичної граматики української мови спирається переважно на теоретичну схему історії окремих підсистем, опрацьованої в академічній багатотомній історії української мови, де В. В. Німчук — редактор двох томів та автор багатьох розділів з історії морфології, синтаксису, лексики й фразеології.
Особливо значущі дослідження В. Німчука для курсу історії української літературної мови, адже вони звернуті до всіх періодів її буття, формування норм і стилів. Опрацьовуючи давньоукраїнський період, викладач мусить зважати на концепцію двох літературних мов Київської Руси й осмислення  лексичного спадку того часу в сучасній українській мові. Під час студіювання середньоукраїнського періоду не оминути синтетичних праць з історії лексикографії, лінгвістики, і, найважливіше, — спеціально підготовлених до публікації текстів пам’яток. Їхній лінгвістичний аналіз,  здійснений із діалектологічною проекцією, доповнює курси діалектології історичними ілюстраціями. Видана В. Німчуком хрестоматія з історії українського правопису — джерело для вивчення становлення норми української літературної мови.
Опановуючи методологічні настанови й методи сучасної науки, випускники університету звертаються до класичних зразків науково-полемічної творчості Василя Васильовича Німчука.

Теги: Німчук, філолог

5 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати