Матінка Етуш і її "полювання"

Ужгородські оперативники добре знають трудовий шлях цієї знаменитої "щипачки". Віртуозно витягувати гаманці її колись навчила родичка, що звернула увагу на природний артистизм та "музикальні" пальці Етелли. Наука пішла на користь — Матінка Етуш здатна невтомно трудитися "за будь-якої погоди": взимку вона просто витягує гаманець із кишені верхнього одягу чи сумки, а влітку, коли людина в легкому одязі й більш чутлива, часто користується лезом. Свої знання "щипачка" передала одній із доньок, котра ще в радянські часи теж була визнана особливо небезпечною рецидивісткою. 

Хоча "щипачі" й крадуть в основному по дрібницях, однак вважаються елітою злочинного світу. Більшість їх працює парами або невеликими групами з чітким розподілом ролей — один відвертає увагу жертви, другий витягує гроші, третій спостерігає, чи немає небезпеки. Через 10 секунд уміло вивуджений гаманець потрапляє у треті-четверті руки, і розкрити злочин стає практично неможливо. На відміну від групових "щипачів", Етелла — горда індивідуалка, що завжди "полює" сама. Її звичний маршрут — речові ринки, вокзал, маршрутки та невеликі торгові точки, не обладнані відеокамерами (одного разу "щипачку" викрили з допомогою камери відеоспостереження, відтоді в супермаркетах вона не "полює"). Вкрадені гаманці з документами й кредитками хитра злодійка просто викидає (адже це докази), мобілки збуває за кількасот гривень перекупникам, а готівку "реквізує" на свою користь. В обласному центрі рівня Ужгорода місячний заробіток "щипача" середньої руки — 8—10 тис. грн, а ось у великому місті таку суму можна "відбити" за день-два.

У тяжкій праці Матінці Етуш допомагає вроджений артистизм. Упіймана на гарячому, вона клястиметься й затято доводитиме, що нічого не брала, затиснувши вкрадений гаманець під пахвою. Може навіть симулювати серцевий напад (як — її, чесну жінку, запідозрили в крадіжці?!), який моментально проходить, щойно минає небезпека. Однак якщо речдоказ знаходять, одразу просить вибачення (ну, вкрала — робота така!) й намагається хутко розчинитися в натовпі.

Матінка Етуш дуже не любить журналістів і ніколи добровільно не йде з ними на контакт, адже її зовнішність — один із важливих елементів "полювання". І навіть зроблене автором матеріалу фото — це наочний посібник для криміналістів. Барвиста хустка на голові, що одразу впадає в око й відвертає увагу від обличчя, а також яскравий халат, під яким видніється ще один, сірий і непримітний, — не випадковість чи несмак, а хитрий спосіб маскування. Щойно "щипачка" витягує гаманець і відходить від жертви на безпечну відстань, одразу знімає хустку та верхній халат, після чого впізнати її в натовпі майже неможливо. Ось чому "прикид", у якому "щипачка" йшла з вокзалу, — це показник невдалого "полювання"…

Утім, із часом Матінка Етуш почала втрачати кваліфікацію, видно роки беруть своє. Свідчення цього — останнє затримання злодійки минулого місяця після крадіжки на ужгородському ринку "Білочка". "Щипачка" звернула увагу на жінку, котра "засвітила" гаманець у боковій кишені дитячої коляски, й стала невідчепно ходити за нею, очікуючи на свій щасливий шанс. Причому робила це так нав'язливо, що жінка навіть двічі перепитала її: "Чого ви за мною весь час ходите?" Після цього злодійка, за всіма правилами свого ремесла, мала переключити свою увагу на когось іншого. Однак вона не втрималася від спокуси й таки вкрала "засвічений" гаманець із тисячею гривень та кредиткою. Затримати Матінку Етуш наступного дня не становило особливих труднощів, оскільки потерпіла, як з'ясувалося, не тільки живе в одному з нею мікрорайоні, а й знає про її "хобі". Спочатку "щипачка" категорично заперечувала крадіжку, тим більше що речдоків при ній не знайшли. Але на очній ставці все-таки зізналася: "Ну, вкрала, було таке…" За цим фактом триває розслідування з традиційною кваліфікацією — "крадіжка, вчинена повторно" (ч.2 ст.185 Кримінального кодексу).

— Останнім часом Матінка Етуш придумала нове виправдання свого "полювання", — розповідає оперуповноважений відділу карного розшуку Ужгородського міськвідділу міліції Іван Чурей, що затримував Етеллу Товт. — Скаржиться, що в неї, мовляв, клептоманія. Тобто вона б і рада не красти, але не може: хвороба така. Ми періодично зустрічаємо Етеллу під час відпрацювань у людних місцях і зразу телефонуємо її родичам із проханням забрати бабусю від гріха подалі. Або самій кажемо: "Йдіть додому, сьогодні у вас нічого не вийде". Вона слухняно йде, правда — ненадовго…

Якщо остання справа про крадіжку й дійде до суду, "щипачка" навряд чи отримає реальний строк. Надто поважний у неї вік, та й сам злочин — невеликої тяжкості. Тому "тихе полювання" з Матінкою Етуш у головній ролі триватиме в Ужгороді й далі. 

Якщо в натовпі хтось і зверне увагу на невисоку згорблену бабусю зі смиренним поглядом, її постать викличе хіба співчуття. Але насправді співчуття заслуговує той, на кого зверне увагу вона…