Віктор Манько: «Кольори та фарби, що відкрилися під час реставрації Святилища Кафедрального Собору, мають більше 200 років»

Наразі у Кафедральному Соборі здійснюються консерваційно-реставраційні роботи над розписами вівтарної частини. Робота триває вже протягом двох років. Її здійснює реставраційний колектив науково-дослідного сектору (НДС)  Львівської національної академії мистецтв. Стартували роботи ще у вересні 2011 року у вівтарній частині, зі склепіння. Усе це відбувалося у рамках програми співпраці Європейського Союзу та Мукачівської греко-католицької єпархії під назвою «Кошицький та Ужгородський кафедрали – центри розвитку на територіях спільної історії».

Більш детальніше про це розповів Віктор Манько – молодший науковий співробітник НДС Львівської національної академії мистецтв.

− Вікторе Олексійовичу, розкажіть, будь ласка, про реставраційні роботи, що проводяться нині в Хрестовоздвиженському  греко-католицькому Кафедральному Соборі міста Ужгорода.

− Наш науково-дослідний сектор виграв оголошений тендер. Відповідно, ми приступили до праці. Об’єм роботи тоді складав 100 квадратних метрів розписів. На  кінець 2012 року поставлене перед нашим колективом  завдання було виконане в повному об’ємі. Ми здали ділянку роботи в грудні минулого року. А вже з весни 2013 року було прийнято рішення про продовження робіт. Ми вже реставруємо стіни Святилища. Фактично, на  сьогодні, реставрація ведеться: в нас є 300 квадратних метрів розписів. Попереду ще багато роботи. Зазначу, оплата  проводиться  Кафедральним Собором. Щоб повністю завершити вівтарну частину, потрібні чималі кошти.

− Проводячи реставрацію, що Ви вже знайшли? Можливо, якусь «родзинку», приховану на стінах?

− Розписи, котрі були до останнього часу на поверхні – це перемалювання, що проводилися в 1981 році. Ми знайшли датування, підписи, хто був куратором. Це все сфотографовано, зафіксовано та збережено в нашій документації. Зазначу, що розписи проводилися художниками з комбінату міста Ужгорода. Причиною останнього розпису було, напевно, те, що авторський стінопис був забруднений і перебував у такому стані, що потребував реставрації. У той час реставратори пішли простим шляхом – перемалювали все загалом зі збереженням рисунку, але у відмінній від авторської манери: іншими кольорами, в іншій кольоровій гаммі − сірій, приглушеній. Тому першим завданням, що постало перед нами, було дане перемалювання усунути. І коли це було виконано, то відкрився той живопис бароковий, який можна нині побачити.

Однак, при подальших дослідженнях виявилося, що це не є останній шар. Під ним ще є попередній. Але оскільки його суттєво втрачено, то доцільності знімати повністю шар, що лежить на ньому, немає.  Тому в тих місцях, де нам вдалося віднайти цей живопис, ми залишили реставраційні зондажі, законсервували його, аби, при бажанні, можна було побачити залишки найпершого розпису.

Другий цікавий момент – все склепіння було затиньковане. Є зондаж, залишений на парусній частині східної стіни. Там можна побачити, як йде нашарування шарів тиньку. Ми його залишили для стратографії.

Незвичний і той факт, що на руках одного з євангелістів видно по вісім пальців. Усе це наслідок попередніх коригувальних робіт. Тому наразі зайві пальці потрібно легенько заретушувати, щоб їх не було видно.

Не менш цікавою є сцена на східній стіні. Її автором, за припущенням, є  Фердинанд Видра – придворний художник, який в середині XIX ст. працював на Закарпатті. У кінці цієї перспективної композиції, у арці, знаходиться зображення Собору. Зараз ми схиляємося до того, що воно є перемалюванням. Можливо, під ним є його попередній образ − без двох веж. Як відомо, їх прибудували в середині XIX століття. Якщо б це припущення підтвердилося, то це було б перше зображення того Собору, котрий був у ті далекі роки. Зараз те зображення є лише на гравюрах. Однозначно, про це наразі не можемо сказати, адже тривають ще дослідження.

На тих давніших розписах, які  наразі відкриваються, поки що не знайдено ніякого підпису: ні автора, ні куратора…

− Хто керує вашим колективом, роботою, яку Ви проводите?

− Начальник нашого науково-дослідного сектору – Іван Мельник, а тимчасовим реставраційним колективом – Андрій Почеква.

− Скільки людей наразі задіяно у реставраційних роботах в Соборі?

− На сьогодні до роботи залучено 10 людей. Це наш такий сталий колектив. На деякі тонувальні роботи він може збільшуватися: залучаються додаткові майстри. Минулого сезону нас, максимум, працювало 15 осіб.

Зазначу, що колектив молодий, але всі люди з дипломами, усі магістри. Це випускники Львівської академії мистецтв − дипломовані реставратори. Усі вони мають досвід роботи над об’єктами монументального живопису. Окремі з них вже встигли постажуватися в Польщі. Узагалі,  співпрацюємо з Краківською академією мистецтв, радимося з їхніми фахівцями.

− Робота, яку Ви наразі виконуєте, є клопіткою. Скільки потрібно часу, аби закінчити реставрацію в Соборі?

− Згідно з графіком, на цей сезон заплановано докінчити технічні роботи, тобто, так звану консервацію. До речі, одночасно на верхньому ярусі вже почалася  естетична реставрація – тонування. Іншими словами, там де живопис авторський не повністю зберігся, а це практично майже всюди, ми доповнюємо крапковою або рисковою ратушю. Усе це робиться для того, аби діючий храм набув експозиційного вигляду. Сподіваємося, що один верхній ярус нам вдасться закінчити цілком. Можливо, в наступному сезоні перейдемо на другий. У самому храмі роботи ще не на один рік, можливо й на десяток років.

− А які кольори домінують під час реставрації. Вони смутні, похмурі, чи ж більш веселі, світліші?

− Усе це дуже індивідуально. Залежить від об’єкта, що реставруєш, від тої стилістики, від того живопису. Але, загалом, можна відзначити, що ті кольори, фарби, які наразі відкрились під час реставрації  Святилища Кафедрального Собору, мають більше 200 років, набагато барвистіші, дзвінкіші, яскравіші, чистіші, ніж ті, якими були перемальовані. Загальна колористика останніх – глуха: в загальних сіруватих кольорах. Ми особисто були здивовані тому, наскільки відрізняється авторський живопис від перемалювання і наскільки первинні барви є чистішими та світлішими. Це, приємно здивувало. А загальна колористика архітектури Собору − у холодних кольорах: бузково-сірих, фони − оливкові, зеленаві, а, загалом, постаті, зокрема, апостолів, зображенні з використанням повної гамми кольорів.

− Поділіться з читачами, що панує в глибині Вашого серця, коли ви проводите такі реставраційні роботи в Божому Домі?

− те, що працюємо в Божому Домі, зрозуміло, накладає свій позитивний відбиток. Адже тут і працюється легше, і присутні свої благоговіння. І в той же час існує відчуття, що робиш, дійсно, велику справу та знаходишся під покровительством Вищих Сил.

Скажу, що людина має бути спокійною та врівноваженою, адже робота ця клопітка та відповідальна. Ми працюємо з творами, яким не одна сотня років і які є мистецьким та культурним надбанням для всієї країни. І тому в цій справі наші помилки «дорого коштуватимуть» твору мистецтва. Ось чому людина до цієї справи має підходити з розумінням та відповідальністю.

− Бути художником – це дар Божий. У якому віці  Ви почали малювати?

− Особисто я з 4 років малюю. З 5-ти мене батьки почали водити в різні дитячі художні студії, школи, коледж ім. І.Труша, а потім була Академія. Уже більше 20 років малюю.

Але люди в нашому колективі − різні. Є такі, хто свій художній дар почав реалізовувати в середній школі або ж ближче до її закінчення. У цій справі, як і в будь-якій іншій, головне бажання людини. Адже, крім таланту потрібно докласти ще й багато праці та зусиль, витратити чимало часу на навчання, самовдосконалення. У нашій роботі має бути сильна школа. Людина повинна бути ще й міцним ремісником. Адже є багато роботи, котра чітко регламентована: існують конкретні правила, яких ми мусимо неухильно дотримуватися.

− Чи до вподоби Вам робити розписи?

− Я впевнений, що не тільки мені, але й цілому нашому колективу така робота подобається. Тому що людина, якій вона не лежить до серця, довго в ній не затримається. Дійсно, ця праця є клопіткою та складною. Її необхідно дуже любити, аби нею займатися. Тому в нас усі люди з розумінням та ентузіазмом підходять до всієї роботи. Завдяки цьому є і потяг до того, чим займаєшся.

− І, на кінець, Ваші побажання колективу, в якому працюєте, нашим вірникам і, взагалі, Божому Дому.

− Усім, і всьому реставраційному колективу особливо, хотів би побажати здоров’я. Адже в нас досить таки шкідлива робота, що безпосередньо стосується хімікатів. Тому митцям-реставраторам потрібно шанувати себе та своє здоров’я. Усім, звичайно, бажаю благополуччя, благоденства. А храму хотів би побажати, щоб в них побільше було людей, які переймалися б його збереженням та того надбання, зокрема, творів мистецтва,  що тут є,  тому що у Соборі знаходиться багато унікальних розписів, що потребують захисту.

Хотів би я подякувати керівництву Собору та греко-католицькій Єпархії за ту відповідальність і за те розуміння, з яким вони підходять і до нашої роботи, і до збереження пам’яток, які перебувають під їхнім керівництвом.

Усьому колективу реставраторів-митців хочу подякувати за віддану працю. Сподіваюся, що наша співпраця продовжуватиметься й надалі, ─ акцентує Віктор Олексійович. 

На завершення звертаємося до всіх вірних, меценатів та спонсорів з проханням долучитися до цієї благородної церковної справи, допомогти  посильною фінансовою допомогою у відновленні святині європейського значення.  

Хай милосердний Господь благословляє ВАС за жертовність на Божу славу, здоров’я Вам та всіляких благ, на многії і благії літа!

Теги: реставрація, розписи, собор

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати