Закарпаття як плацдарм соборності

Внаслідок об’єктивних історичних обставин Україна є політично розділеною за географічним принципом. Вибори щоразу роздмухують цей антагонізм, а міжвиборчі періоди надто короткі, аби затамувати взаємні образи і претензії. Так буде постійно, поки “Наша Україна” не просунеться активно на Схід, а Партія регіонів не перетвориться з партії одного регіону на всеукраїнську силу. Поки же чергові вибори знову роблять виклик нашій соборності, ведуть до її послаблення.

На початку 2005 р. багато говорилося про необхідність зміцнення соборності, подолання тієї прірви між Сходом і Заходом, котра відкрилася під час останніх президентських виборів. Відома журналістка Юлія Мостова навіть накреслила цілу програму відповідних заходів. Але, як водиться у нас, після гучних слів мало що послідувало. Почалося повсякденне політичне вовтузіння, змагання за портфелі і рейтинги, вирішення же стратегічних проблем відклалося на потім. Парадоксально, але стратегією зайнялися люди, на перший погляд, далекі від великої політики. Сьогодні утвердження соборності відбувається через зав’язування гуманітарних зв’язків між представниками різних регіонів. І роль у цих підспудних процесах Закарпаття з його багатющим туристичним потенціалом є унікальною.

Узимку 2005-06 року на закарпатських турбазах відпочивали діти з аварійного Алчевська. У наступні сезони численні екзотичні фестивалі привабили до області тисячі приїжджих, причому не тільки до вже міцно освоєних туристами Ужгорода і Мукачева, а й до нашої глибинки. Відпочинок у горах людей з індустріальних країв долучає їх до наших традицій, допомагає долати десятиліттями усталені стереотипи у сприйнятті людей з різних берегів Дніпра. Звичайно, позитивний політичний ефект буває тільки за умови якісної організації відпочинку чи екскурсій. Хоч минула безсніжна зима не дозволила продемонструвати наш потенціал повною мірою, зате нинішнє спекотне літо активно стимулює до цього. Малопомітні, дуже повільні, але неухильні процеси творення з жителів різних областей єдиної нації тривають.

Одним із численних суб’єктів цього процесу є благодійний фонд “Приятелі дітей”, що з 1996 р. опікується сирітськими установами України. Нещодавно члени його наглядової ради М.Криса, С.Аржевітін за підтримки ініціативних груп з Міжгірщини та Виноградівщини організували у Колочаві з 9 по 24 липня літній табір для сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки. У таборі відпочило 80 дітей з Дніпропетровської, Київської, Луганської і Харківської областей. Таборову програму забезпечили 5 членів благодійного фонду “Приятелі дітей”, 8 працівників шкіл-інтернатів та 10 українських волонтерів, що є фахівцями різних видів мистецтв і ремесел. Окрім відпочинку і знайомства з красотами Міжгірщини, діти займалися у шести гуртках за інтересами. У майстерні флористики вони знайомилися з рослинним світом Закарпаття, навчалися складати букети та цілі картини з квітів, плести із сіна та лози декоративні кошики та інші композиції. Багато хто освоїв відливання фігурок з гіпсу. У музичному гуртку отримали навички гри на дримбі та інших верховинських інструментах, розучували народні пісні, у танцювальному – вивчали основи народних і бальних танців. Окремо працювала майстерня бісероплетіння та студія “Вертеп”, де розучували народні ігри та обряди. Під час екскурсійної програми таборяни ознайомилися з численними історико-культурними пам’ятками Колочави, піднялися на полонину Стриму у “школу вівчарів”, ходили на полонину Красну, їздили на Синевирське озеро та у замок Паланок, відвідали краєзнавчий та етнографічний музеї в Ужгороді.

Були здійснені спортивні змагання з колочавськими дітьми, проведено святкування Івана Купали, зустрічі з цікавими людьми, знайомство з місцевими традиціями. Закриття першої табірної зміни ознаменувалося великим концертом на шкільному стадіоні за участю як відомих виконавців, так і дитячих колективів з Міжгірського та Хустського районів. Зокрема, перед вихованцями та кількома сотнями селян виступили групи “Татхагата”, “Вертеп”, “Росава”. Особливого драйву додала молода співачка з Виноградова Ірина Ярина, котра на сьогодні вже випустила шість власних аудіоальбомів. Самі учасники табору продемонстрували розучену ними за п’ять днів карпатську хореографічну композицію “Дикі танці”.

У дітей лишилися найяскравіші враження від двох тижнів на Верховині. А наступного уїк-енду у таборі відкривається друга зміна – для дітей зі Львівщини, що постраждали від “фосфорної” аварії. Сподіваємося, що це не передвиборний проект, а задум на довгі роки. Організатори певні, що табір працюватиме щоліта у кілька змін, тому вони докладають зусиль до ремонту сільської школи, розробки постійних екскурсійних маршрутів. Логічно, щоб надалі у таборі відпочивали і діти із закарпатських інтернатів, щоб до участі у гуртках залучалася малеча з самої Колочави. Це би ще більше посилило виховний ефект такого проекту. Бо вибори починаються і закінчуються, а життя на цьому не уривається. Жодна нація не консолідувалася без напруженої внутрішньої роботи, без чіткого бажання єдності, втіленого у конкретні повсякденні справи.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати