Наскільки імовірними є техногенні екологічні загрози на Закарпатті?

За останні рік-два тема забруднення довкілля і виникнення техногенних екологічних загроз стала однією з найпопулярніших і в регіональних, і у центральних ЗМІ. При цьому, доволі виразно простежується така тенденція: одні й ті ж факти, явища і події мас-медіа висвітлюють і трактують не лише по-різному, але й часто — з протилежних позицій. Якщо одні схильні до замовчування або приховування всієї інформації та, відповідно, применшення чи ігнорування техногенних екологічних загроз, то інші намагаються не лише в максимальному обсязі подати інформацію, але й проаналізувати та передбачити негативні наслідки цих загроз для суспільства, природи і людини. Звісно, для громад краю важливою є як не перебільшена інформація про можливі екологічні загрози, так і не применшена та знівельована їх сутність, тобто, ситуація, за якої випереджуючі і адекватні дії можуть бути вже запізнілими.

- На Закарпатті за повідомленнями ЗМІ за останні роки й справді зросла кількість імовірних екологічних загроз. Маю на увазі плани будівництва великої кількості міні-ГЕС на гірських річках, гірничого видобутку токсичних поліметалвмісних руд, вирубування лісів, забруднення територій побутовими відходами, карстові провалля у Солотвині та інші негативні явища. Це перебільшені, чи, швидше, недооцінені екологічні загрози?

- Олег Лукша (О.Л.): Як на мене, загалом мас-медіа, за винятком кількох газет, не лише недостатньо, але й найчастіше малопрофесійно та епізодично «вихоплюють» інформацію про екологічні загрози. Більше того,  окремі  ЗМІ під виглядом заочної «дискусії» перейшли уже до відвертого цькування екологічної громадськості через запрошених «справжніх фахівців». Тепер щодо перебільшення. Ми комплексно аналізуємо виключно офіційні документи та інформаційні матеріали владних структур, розробляючи об’ємні  і достовірні експертизи. І при цьому — що найважливіше (!) — залучаємо до цього фахові науково-дослідні і проектні інститути та досвідчених експертів. Подібного системного аналізу, який включає правові, екологічні, економічні, соціальні та міжнародні природоохоронні проблеми не робить жодна владна інституція в регіоні. Таким чином, перебільшення екологічних загроз з нашого боку, тобто експертів і громадськості, неможливе. В той же час, наші заочні опоненти, які виступають у ЗМІ в ролі «справжніх фахівців», нікого, окрім себе і своїх організацій, не представляють. І найчастіше їх виступи у ЗМІ є замовними.

- Оксана Станкевич (О.С.): Повністю згодна з моїм колегою. Додам до цього, що об’єднаних у коаліцію Форум екологічного порятунку Закарпаття громадських експертів в окремих ЗМІ посилено і цілеспрямовано намагаються представити у вигляді таких собі замовних непрофесійних крикунів і підбурювачів сільських громад до виступів з питань, які начебто не становлять жодної загрози довкіллю і людям. Так телестудія «Тиса-1» уже в двох телепередачах, присвячених скандальній проблемі масового проектування і будівництва міні-ГЕС на гірських річках Закарпаття, навіть розповідаючи про заходи, організовані громадськістю, не дала жодної цитати з публічного виступу громадськості. Ми в цих телепередачах виглядаємо, наче німі. Жоден з нас  не був запрошений і на недавній півторагодинний круглий стіл на «Тисі-1», завуальовано присвячений альтернативній енергетиці, а насправді – підтримці ідеї масового зведення міні-ГЕС на Закарпатті. Дійшло до того, що один із «справжніх фахівців» під час телепередачі в намаганні краще вислужитись перед замовниками порівняв протестуючу проти міні-ГЕС громаду села Богдан  на Рахівщині зі «стадом зебр і оленів». І всерйоз переконував телеглядачів у тому, що міні ГЕС цілком безпечні для природи тому, що скільки води  увійшло у багатокілометрову трубу, в яку «засунули» річку, стільки й виходить.

Якщо на телеканалі «Тиса-1» працюють справжні, а не замовні тележурналісти, то тепер ними мав би бути організований ще один круглий стіл на цю ж тему – тепер уже за участі громадськості. Звісно, якщо телеканал цікавить істина й інтереси громад Закарпаття. До слова, екологічна громадськість не є категоричним противником малої гідроенергетики на Закарпатті, як нас вперто намагаються представити в окремих ЗМІ та у зацікавлених бізнес-колах. Єдина наша вимога – все робити за чинними Законами України. Чи це вже надто строга вимога?!

- Якщо екологічні загрози все ж таки виникають і реально існують, то як цьому можна зарадити?

- О.Л.: В цьому начебто простому питанні зосереджена вся загострена проблема конфліктності співіснування Людини і Природи на планеті Земля у ХХІ столітті. Конфліктність полягає в тому, що природа уже не встигає відновлювати сталість кліматичних характеристик і основних життєвих ресурсів, включаючи повітря, воду і біосферу загалом. Досі точно не встановлено, чи людство й справді пройшло точку неповернення в цих глобальних кліматичних і ресурсних змінах, чи ще є надія на поступове виправлення ситуації, про яку вчені настійливо попереджали ще у ХХ столітті. Та найголовніше в тому, що глобальні зміни, викликані людською економічною і побутовою діяльністю, формуються на локальному рівні. Тобто, фактично кожним із нас і в кожному поселенні. На мій погляд, це злочин перед природою і суспільством – виключно з приватних інтересів отримання «зеленого тарифу», без жодних екологічних та економічних обґрунтувань запускати в багатокілометрові труби міні ГЕС десятки наших малих гірських річок, змінюючи їх гідрологічний режим і знищуючи фауну.

Отже, рецепт від будь-яких локально-глобальних екологічних загроз єдиний: перш, ніж реалізовувати будь-яку діяльність, пов’язану з природокористуванням, потрібно спрогнозувати, оцінити, випередити і нейтралізувати шкоду як природі, так і суспільству та людині.

Приклади природокористування на Закарпатті впродовж останніх 50-70 років засвідчують, що в належному обсязі цього ніколи не робилось і не робиться!
А відповідні державні інституції уже за своїм статусом залежності від владних вертикалей, як показує практика, в принципі неспроможні адекватно реагувати на екологічні загрози і виклики. Чому? Тому що нині  виснажливе і хижацьке природо- і ресурсокористування в Україні – це основа сучасної економіки.  На жаль, громадськість і громади  залишаються єдиними захисниками довкілля і  природних ресурсів, які конституційно належать народу України в особі територіальних громад. А в сутності своїй — планеті Земля, яка для всього живого є домівкою. І це зовсім не патетичне узагальнення. Це, можливо, навіть запізніла необхідність визнання нової парадигми мислення у ХХІ столітті.

- О.С.: Варто ще відповісти питаннями на питання: Чи можна було передбачити і оцінити екологічну загрозу, пов’язану з побутовим сміттям, та вчасно прийняти оптимальні рішення на основі європейського досвіду? Наскільки непрогнозованою і несподіваною стала техногенна катастрофа у Солотвині? Скільки лісу-кругляка з порушеннями законів вирубується і вивозиться в регіоні? Хто має відповісти за екологічне забруднення територій токсичними металами від діяльності Мужіївського золоторудника? Чому всупереч багаторазовим протестам громади села Косівська Поляна на Рахівщині вперто проштовхується геологічна та дослідно-промислова розробка родовища шкідливих і токсичних металів приватним підприємством  «Мармарош» серед унікальної гірської природи? Чому і ким були  допущені рішення щодо хаотичної забудови територій з унікальними родовищами мінеральних вод в районах сіл Солочин, Поляна, Шаян та ін.., що вже загрожує виснаженню родовищ? Чому Ужгород уже впродовж багатьох років за забрудненням атмосферного повітря від автомобільних викидів – на перших місцях в Україні? Чому, не дивлячись на відсутність обґрунтувань і місць у Схемі планування територій Закарпатської області та відповідних схемах районного планування, незаконно проштовхуються проекти зведення міні ГЕС, які до того ж не мають жодних оцінок впливу на навколишнє середовище? Перелік запитань можна продовжувати і продовжувати.
Наскрізною і спільною у цьому переліку є проблема порушень на кожному кроці чинного законодавства України та міжнародно-правових актів, ратифікованих нашою країною. І, до речі, порушень не лише екологічного законодавства. Саме тому екологічна громадськість тісно співпрацює з правничою громадськістю і експертами-юристами. Саме це додає нашим експертизам комплексності, достовірності і об’єктивності. Водночас, це вперто не хочуть визнавати на Закарпатті ті, кому дуже заважає неупереджена і справді фахово обґрунтована активна позиція громадськості.

- Часто для більшої об’єктивності і неупередженості при вирішенні спірних і дискусійних питань залучається справді фахова думка «третьої сторони». Чи можете назвати подібні інституції «третьої сторони», які підтримують позицію Форуму екологічного порятунку Закарпаття, до прикладу, у питанні будівництва міні ГЕС у верхів’ях гірських річок?

- О.Л.: Безперечно. Абсолютно всі наукові, фахові й експертні інституції України, до яких ми звертались, не лише підтвердили нашу позицію, але й додали багато нових деталей громадській експертизі. Ось лише короткий їх перелік: виконком Західного Наукового Центру Національної Академії наук України (НАНУ); Інститут екології Карпат НАНУ; Інститут регіональних досліджень НАНУ; Карпатський біосферний заповідник; Комітет з питань екологічної політики Верховної Ради України; Басейнове управління річки Тиса; Міністерство регіонального розвитку і будівництва України; Центр нормотворчості юридичного факультету УжНУ та ціла низка інших орга-нізацій і установ.

- О.С.: До цього переліку варто додати ще й низку суто екологічних організацій та інституцій національного й міжнародного рівнів, які підтримують нашу позицію: Національну екологічну раду України; Всеукраїнську еколо-гічну лігу; Національний екологічний центр України; Фонд дикої природи (WWF); всеукраїнські і регіональні мережі екологічних громадських організацій: Українська річкова мережа, Форум екологічного порятунку Закарпаття. Якщо ми й справді прямуємо до Євросоюзу й хочемо сповідувати європейські цінності, то не прислухатись до голосу цих інституцій і власного громадського суспільства, що формується, неприпустимо для регіональної влади. До речі, до врахування думки громадськості регіональну владу зобов’язують і відомі Укази Президента та урядові рішення.

- Чи є якісь позитивні зрушення щодо тих резонансних екологічних проблем, у вирішенні яких Форум екологічного порятунку Закарпаття надавав допомогу на прохання громад сіл Богдан і Косівська Поляна на Ра-хівщині та селища Солотвино на Тячівщині?

- О.Л.: Після категоричного і одноголосного «Ні» на загальних зборах 14 липня 2013 року мешканців села Богдан намірам будівництва міні ГЕС на річках Богдан і Щаул нещодавно і виконком сільської ради своїм рішенням наклав 10-річний мораторій на зведення споруд малої гідроенергетики подібного типу на території села. Правда, легітимність рішення виконкому має бути підсилена рішенням сесії сільської ради.
Тепер щодо Косівської Поляни. Достовірність і об’єктивність висновків комплексної громадської експертизи щодо правомірності геологічного вивчення та дослідно-промислової розробки поліметалвмісних руд поблизу цього села, виконаної трьома про-фільними комісіями Громадської ради при Закарпатській ОДА на прохання громади, повністю підтверджена нами ж ініційованими перевірками з боку центральних уповноважених  контролюючих і правоохоронних органів. Акцентую – повністю підтверджена. Про це повідомлено нещодавно в підсумковому листі мешканцям громади Косівської Поляни від керівника Державної служби геології та надр України. В цьому листі повідомляється також, що порушник ТзОВ «Мармарош» впродовж більше, ніж півроку, на вимоги Держгеонадр України усував виявлені під час перевірок порушення чинної нормативно-правової бази. До речі, жодна контролююча чи правоохоронна інституція в області, до яких багато разів зверталася громада Косівської  Поляни, ніяких порушень виявити не змогла. Не змогла, чи не хотіла?! У цьому й полягає сутність вибудованої за роки незалежності системи влади в Україні. То чи потрібна активна діяльність громадськості?  До слова, не про всі порушення інтересів і прав громади йдеться у листі Держгеонадр України. І громада Косівської Поляни нині розпочала судовий процес проти базових рішень та інституцій, які порушили її права на інформацію і безпечне довкілля,  визначені Конституцією і законами України. Цей та, можливо, інші судові процеси покажуть, хто в цій країні й справді законно розпоряджається її надрами — громади і народ чи купка олігархів-багатіїв. Що стосується  Солотвина, то ситуація з фінансуванням проблемних питань самого селища після проведення за ініціативи профільних комісій Громадської ради при ОДА спільно з владою у травні 2013 р. круглого столу значно покращилась. Водночас, від позитивних урядових рішень до реального і повного вирішення техногенно обумовлених проблем Солотвина — ще надто довгий і непростий шлях. А нині йде підготовка до міжнародної екологічної конференції, присвяченої проблемам селища Солотвина, як і було намічено учасниками спільного круглого столу у травні цього року.

- О.С.: Додам, що екологічна громадськість регіону через коаліцію Форум екологічного порятунку Закарпаття моніторить ще цілу низку екологічних викликів і загроз в краї. У тому числі, через механізм нещодавно утвореної міжкомісійної моніторингової групи Громадської ради при ОДА «Екоєврорегіон». Слід усім звикати до того, що екологічні проблеми уже ніколи не будуть поза пильним оком експертної громадськості. І що людина і громада, озброєні знаннями й захищені законами, - непереможні! І все це — заради життя і здоров’я майбутніх поколінь закарпатців. В цьому і полягає сутність відповіді на запитання, на яке вже більше року шукають відповіді наші опоненти, марно виясняючи, хто ж за нами стоїть?

Теги: еколог, міні-ГЕС, гідроенергетика

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати