В Ужгороді відбувся мітинг-реквієм, присвячений пам’яті жертв ромського Голокосту (ФОТО, ВІДЕО)

Багато ромів, рідні яких свого часу були жертвами Голокосту, не хочуть щоб ці жахливі сторінки історії ромського народу були забуті. Саме тому 2 серпня 2013 року  на площі Театральній в Ужгороді була проведена акція – мітинг-реквієм «Скорботна свічка пам’яті святої», присвячена Міжнародному дню пам’яті жертв ромського Голокосту.

Акція відбулася за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» (Київ), Ужгородської міської ради та Закарпатської ОДА.  Організаторами виступили лідери ромських неурядових організацій краю. Ведучими мітингу-реквієму були Денис Вароді та Есміна Вишневська.

…На сцену під звуки мінорної музики піднімаються ромські дівчата в темних плащах із запаленими свічками в руках. Звучить голос ведучого: «Їм - неоплаканим і невідспіваним... Їм - похованим без труни й молитви,  позбавленим могили й шани - присвячується  цей мітинг-реквієм.  Пом’янімо мільйонні жертви».

Зараз ромам, що пережили жахи голокосту, вже далеко за вісімдесят років. Не всі дожили до сьогоднішнього дня. Слава Богу, що на мітинг-реквієм прийшли і ті роми, які пам’ятають страхіття тих років. Серед них Ліза Іванчик, Агнеса Беняк, Ольга Гаракаль, Єлизавета Тирпак, Саріна Човка.

Зі сльозами на очах ці жінки розповідали про ті страшні дні, коли їх готували до евакуації до концентраційних таборів смерті у Польщу. Для багатьох закарпатців це був концтабір Аушвіц (Біркенау), де гітлерівські фашисти влаштували «циганську ніч». Це відбулося  2 серпня 1944 року.

Від відділу національностей та релігії Закарпатської ОДА виступила заступник начальника Наталія Шутанич, яка зазначила, що у багатонаціональному Закарпатті проблема ромів хвилює державні органи, влада прагне успішно інтегрувати ромів в українське суспільство. День ромського Голокосту – це скорботна дата в історії ромського народу.

До мікрофону запросили також найстарішу ромську жительку Ужгорода – Лізу Іванчик, яка розповіла про те, що вона бачила на власні очі в роки Другої світової війни: «Спочатку в моєї родини забрали коней, корів, свиней. Батька відправили до Мукачева, де він знаходився у в’язниці, в якій провів чотири місяці. За цей період всіх жителів ромського поселення в селі Сюрте (Ужгородський район) примусово «дезінфікували», у всіх жителів обстригли волосся, а одяг обробили спеціальним розчином. Хоча на вулиці був листопад (1943 р.), роми повинні були одягнути на себе цю вологу одежу».

Цікаву розповідь про жахи того періоду ми почули і від Єлизавети Тирпак з міста Чоп. Вона розповідала: «Всі роми з Чопа були підготовлені до відправки до концтаборів. За цим слідкувала німецька адміністрація та угорські жандарми. Для відправки людей до таборів смерті з фронту бойових дій відкликалися товарні поїзди з вагонами. Роми Чопа півтори доби просиділи без їжі в цих товарних вагонах і навіть чули звуки канонади з фронту, що наближався. І тільки через те, що ці вагони вже знадобилися для евакуації військових, людей терміново випустили з вагонів і вони залишились живі».

Друга частина заходу відбувалася в мікрорайоні «Шахта» по вулиці Тимірязєва 14/16. На цій території в роки Другої світової знаходився табір-гетто, оточений колючим дротом. По двох кутах гетто розміщувалися дві вартові вежі. Звідси ромів Ужгорода теж мали відправити до концтабора. Але, на щастя, через військові дії німецько-угорські формування не встигли це зробити. Навпроти табору-гетто по вулиці Тимірязєва знаходиться старе цивільне кладовище, де, в основному, ховали ромів. Саме тут і був встановлений дерев’яний хрест жертвам ромського Голокосту, до якого був покладений вінок та квіти, запалені свічки. Відбулася хвилина мовчання.

Хвилина мовчання - ніяк не прощання,
Це мить про минулі страхіття війни.
Хвилина мовчання - це вічне стрічання,
Тут батько і мати, і дочки й сини.

Теги: голокост, роми

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати