Гібіскус (Hibiscus) – великий рід сімейства Мальвові, що нараховує близько 300 видів, що виростають здебільшого в тропічних регіонах Південно-Східної Азії. Гібіскус з'явився у ботанічних садах і оранжереях Європи ще у XVIII столітті із тропіків Південно-Східної Азії. На Закарпатті ці екзоти почали завозити ще у 40 – 60 - роках минулого століття. Найбільш популярними тоді і залишаються понині гібіскус сирійський, гібіскус гібридний, і гібіскус у кімнатній формі – китайский гібіскус.

“Зараз існує кілька сотень форм і сортів гибіскуса, вирощуваних у декоративному садівництві та кімнатному квітникарстві. Аби визначити, які саме ростуть у нас у місті у приватних чи міських насадженнях, потрібно знання досвідченого селекціонера. Найбільше у місті сортів сирійського виду”.

Сирійського гібіскуса, або,як його ще називають “Роза Шарона” лише у центрі Ужгорода з десяток насаджень: наймасовіші з них, певне, на вулиці Боженка. Тут Роза Шарона рожевого та білого забарвлення. “Це довгоквітучий кущ: почав цвісти ще десь на початку червня і милуватиме око до настання перших морозів. Гібіскус добре адаптується до різних грунтів, тому і приживається усюди. Проте, найшвидше росте іпід відкритим сонцем або при дуже слабкому затіненні на вологих, збагачених органікою грунтах » – розповідає Олег Колесник, декан біологічного факультету Ужгородського національного університету.  І справді, в обласному центрі гібіскус буяє цвітом саме на пригрітих сонцем місцях: є чим помилуватися.

Окрім естетичної насолоди, квіти більшості видів гібіскуса використовуються у чайовій промисловості: з них виготовляють смачний ароматний напій темного бордового забарвлення: “ Колір пігментів залежить від кислотності. Коли заварюється чай,то руйнуються клітинні оболонки і тому, наприклад, звіробій у природі жовтий, а при заварюванні болотного кольору. Так само і з гібіскусом: насиченого червоного кольору”.