Чи є в Україні середній клас і хто до нього належить?

Майже половина українців зараховують себе до середнього класу. Тож, якщо довіритися соціологічним дослідженням, демократії в Україні є на що спертися, і процвітання вже не за горами. Але, як застерігає аналітик Радіо Свобода Сергій Грабовський, не варто поспішати з емоціями, бо вважати себе середнім класом, ще не означає ним бути.

Сергій Грабовський: Соціологи, котрі проводили опитування, відзначили: йдеться лише про суб‘єктивні настрої та прагнення. А об‘єктивно віднести до середнього класу можна не більше, ніж 10% українців. І ці розрахунки мають під собою серйозні підстави, у тому числі і пов‘язані з тим, як бачать реальний середній клас самі українські громадяни. Перший критерій належності до цього класу – це, звичайно, доходи. Середня зарплата в Україні становить близько 1300 гривень на місяць. Та чи досить такої зарплати, щоб автоматично потрапити до середнього класу? Ні. Самі ж опитані зазначають, що приблизно такими мають бути не зарплати, а доходи на члена сім‘ї, щоб ця сім‘я почувалася більш-менш упевнено. Отже, фінансовий бік належності до середнього класу – це стабільні щомісячні сукупні доходи на працюючого члена сім‘ї у розмірі не менше за 2 – 2,5 тисячі гривень. Але це не все. Серед інших економічних критеріїв належності до середнього класу, на думку самих українців, наявність нерухомості, предметів довготривалого користування та автомобіля і, головне, здатність розраховувати на самого себе, а не на милість бюджету чи великого бізнесу. А ще важливим індикатором належності до середнього класу (як об‘єктивним, так і суб‘єктивним) є вища освіта, ба більше, якісна вища освіта, хоча в ряді випадків її наявність не обов‘язкова, коли йдеться про бізнесменів. І, нарешті, середній клас – це та суспільна група, яка обов‘язково має достатній вільний час. Це поняття означає не стільки час, вільний від роботи чи хатнього клопоту, скільки час, вільний від турбот про забезпечення власного добробуту та суспільного статусу. Отже, такий час, у який можна вийти за межі щоденних соціальних ролей і займатися тим, що зветься приватним і громадським життям. Ясна річ, що за всіма цими показниками до середнього класу в Україні навряд чи належить більше, ніж 10% населення. Хоча за одним, окремо взятим, може й більше. Скажімо, заробітчани, котрі працюють у країнах Заходу, забезпечують своїм сім‘ям цілком пристойний матеріальний рівень. Але чи можна віднести цих людей до середнього класу? З іншого боку, лікарі, вчителі, інженери, - у Європі ці категорії населення належать саме до середнього класу. А в Україні більшість із них має доходи нижчі за ті, які гарантують стабільний добробут. Іншими словами, маємо зафіксований науковцями розрив між реальним станом справ і прагненнями більшості українців належати саме до середнього класу та сповідувати його цінності. До чого приведе така ситуація? Важко прогнозувати однозначно. Але зрозуміло, що від політичного вибору тих, хто прагне бути середнім класом, тобто більшості громадян, залежить подальший шлях України.

Ірина Біла: Більшість українців долучили себе до середнього класу, маючи надто приблизні уяви, що ж таке середній клас, до того, як дізналися його головні ознаки. Розповідає соціолог з Центру ім. Разумкова Михайло Міщенко.

Михайло Міщенко: Критерії, за якими наші люди відносять себе до середнього класу, часто не відповідають тим критеріям, за яким диференціюють людей середнього класу науковці. Якщо на Заході найчастіше вважається, що до середнього класу можна віднести людей, які хоча б мають власний будинок, існує ще багато інших критеріїв, крім матеріальних, то в нас до середнього класу найчастіше відносять себе ті, хто має середньоукраїнський рівень доходів.На запитання, який рівень доходів вони вважають середнім для громадянина України, вони відповідають, що близько 1 200 гривень.

Ірина Біла: Тож хто з економічної точки зору може вважати себе середнім класом? Невже людина, котра отримує півтори тисячі гривень на місяць, може вважати себе “середняком”? Коментар від економіста Олександра Рябченка.

Олександр Рябченко: До середнього класу варто відносити тих, хто заробляє приблизно 1,5-2 тисячі доларів на місяців. Якщо зараз ще немає нерухомості, але є гроші, які стабільно і постійно люди заробляють, то вони належать до середнього класу, бо вони мають можливість придбати і машину в кредит, і придбати будівлю в кредит. Це все є ознаки середнього класу.

Ірина Біла: Наявність 10% середнього класу – це показник його відсутності. Переконані деякі політики. Зокрема, з лівого табору. Там упевнені, що в Новій Україні на середній клас тисне крупний капітал, який тримає монополію, конкурувати з яким підприємцям не з руки. Існування в Сполучених Штатах Америки середнього класу ніхто не ставить під сумнів. Хоча й там достатньо заможних капіталістів. Він, себто середній клас, навіть розподіляється на кілька категорій: нижчий, середній і вищий. Більше про особливості кожної категорії власний кореспондент Радіо Свобода в США Юрій Дулерайн.

Юрій Дулерайн: Середній клас – це той клас, який живе на свої заробітки, не потребує жодної допомоги від суспільства, добре влаштований. Середній клас, як правило, має свої власні помешкання, машину або дві, або й три. Нижчий середній клас – це, як правило, люди, які заробляють некваліфікованими роботами. Швейцари, наприклад.Якщо людина заробляє на родину з трьох, якщо вона заробляє 35-40 тисяч доларів на рік, то це все ж таки вважається нижчий середній клас.

Ірина Біла: Заокеанські мірки неспівмірні з українськими, подумає дехто. Для них розповідь з Варшави кореспондентки Радіо Свобода Єви Поштар, що ж таке середній клас для мешканців колишнього соцтабору.

Єва Поштар: Чи в Польщі існує середній клас? І так, і ні. На думку професора Збігнева Бзежинського, поляка за походженням, колишнього радника американського президента Картера, середній клас - це люди, які задоволені своїм статусом, переконані, яким би він не був, що зможуть самі вільно керувати своїм життям. Для інших у Польщі середній клас – це люди, які заробляють більше, як середньо, налаштовані позитивно до усіх змін, які відбуваються у державі. Загалом до середнього класу зараховуються польські родини, в яких місячний дохід на одну особу сягає 500 євро. За іншими показниками, для того, щоб бути зарахованим до середнього класу, потрібно заробляти 2,5 тисячі євро.

Ірина Біла: А ось в Україні середній клас формується в тому числі і завдяки заробіткам закордоном. Зокрема, на Закарпатті в пошуках гарно оплачуваної роботи виїхала майже 5-та частина тамтешніх мешканців. Своїми роздумами про середній клас деякі з заробітчан поділилися із кореспонденткою Радіо Свобода в Ужгороді Надією Петрів.

Надія Петрів: Колишній викладач фізики Свалявського району 38-річний Володимир каже, що свого часу попрацював вчителем у середній школі і зрозумів: з-за межі бідності з такими заробітками не вибратися. Тому подався на заробітки до Росії. Там зараз займається будівельними та оздоблювальними роботами і заробляє в середньому за місяць близько 5 тисяч гривень. За таких заробітків уже придбав авто, будує двоповерховий будинок. Себе Володимир вже зараховує до середнього класу, як і тисячі своїх колег-заробітчан.

Володимир: Яким чином я би заробив такі гроші дома, у невеликому селі в Свалявському районі? Порівняно з односельчанами я заробляю непристойно багато, бо що люди у нас мають? Більша частина у Центрі зайнятості, якась частинка лише – це учителі, лікарі, робітники невеликої пилорами мають стабільний, але не такий уже великий заробіток. То як себе не рахувати середнім класом?

Надія Петрів: За неофіційною статистикою, нині понад 70 тисяч закарпатців перебувають закордоном на заробітках. Якщо врахувати, що в середньому в родині заробітчанина троє-четверо членів, то можна вважати, що п’ята частина населення Закарпаття у розряді середнього класу. Це ті люди, які побудували будинки, купили автомобілі й мають можливість оплатити дітям вищу освіту. Таке визначення підтверджують і закарпатські соціологи, однак вони до цього прошарку "середняків" зараховують ще й тих людей, котрі займаються приватним бізнесом, а також певну частину викладацького та лікарського складу. Каже кандидат соціологічних наук Ужгородського національного університету, керівник Центру полінгових досліджень Федір Шандор.

Федір Шандор: Середній клас можна обмалювати так. Це людина, яка має квартиру або власний будинок, від 2 до 3 дітей, має гроші на автомобіль, виплачує в кредит свої потреби, користується мобільним зв’язком і один раз на рік відпочиває на небагатому курорті.

Надія Петрів: На думку соціолога, про появу середнього класу в Закарпатті свідчать насамперед матеріальні статки людей. Але, як зауважують спеціалісти, в людей народжується усвідомлення належності до середнього класу.

Федір Шандор: Можна стверджувати, що в Україні з’явився середній клас. Це засвідчують не тільки якісні та кількісні показники, це проявляється і в соціально-ментальному плані, що люди починають усвідомлювати себе середнім класом.

Ірина Біла: Людей, котрі мають достатньо матеріальних благ, важко спокусити гаслами. Тому заможний середній клас вимагає певної економічної, політичної і соціальної стабільності, а не декларативних ілюзій. Лікарі, науковці, вчителі... Представники цих професій зазвичай також відносяться до середнього класу. Щоправда, їхні доходи в Україні відрізняються від європейських. Про те, як живеться представникам середнього класу в Новій Україні, дізнавалася Надія Шерстюк.

Надія Шерстюк: Обшиті дерев’яною вагонкою двері парадного цегляної багатоповерхівки в одному зі спальних районів Києва. Тут мешкає родина, яка вважає себе представником середнього класу. Обоє з вищою освітою. Він - викладач вузу, вона – службовець. Люди не бідні і не багаті, як кажуть самі про себе. Голова родини Валентин Петрович заробляє трохи більше, ніж дружина на хліб насущний, але точно він не може порахувати, скільки грошей витрачає його сім’я на поїдання цього хліба.

Валентин Петрович: Дружина знає, а я не знаю.

Надія Шерстюк: Дружина Зінаїда Олексіївна виявилася краще обізнаною зі статтею видатків сімейного бюджету на харчування.

Зінаїда Олексіївна: 500 гривень.

Надія Шерстюк: Зінаїда Олексіївна воліє купити одну гарну, якісну річ, ніж кілька, але дешевших.

Зінаїда Олексіївна: Гривень за 500 пару костюмчиків саме середній клас такий. Я взагалі вважаю, що супермаркети – це не для середнього класу. От універмаги, ринки.

Надія Шерстюк: Улюблене місце відпочинку подружжя – присадибна ділянка під Києвом, куди вони добираються на власному авто.

Валентин Петрович: Свого часу можна було взяти намети і відпочити на природі. Не обов’язково їхати в Туреччину чи на Канарські острови.

Надія Шерстюк: Робота-дім-робота. У цей буденний трикутник у родині Валентина Петровича і Зінаїди Олексіївни вдається втиснути кілька сторінок гарної художньої книжки щовечора чи відвідання театру, після якого вони поспішають додому, щоб наступного ранку знову їхати на роботу у переповненому громадянському транспорті серед більшості самих таких представників середнього класу. За українськими мірками.

Ірина Біла: Брати Капранови Віталій та Дмитро також відносять себе до середнього класу. Кажуть, мають всі для того підстави: власний бізнес, стабільні доходи, авторитет і популярність. Середній клас потрібно плекати, а не вирубувати його під корінь, тільки тоді він постане і зміцніє. Так каже один з братів Капранових — Віталій.

Віталій Капранов: Середній клас може сформуватися тільки тоді, коли людина знає, що те, що вона заробила, ніхто не забере. От треба тільки певний час у людини не забирати, і він сам сформується. Де він дінеться? Просто середній клас дуже довго росте. Його потім важко знищити. Середній клас – це довіра щоденна до держави. Це дуби, це не гриби. Гриби швидко ростуть, а дуби ростуть повільно. Зате й живуть тисячу років. Треба, щоб їх не рубали просто. Наш середній клас від землі.

Ірина Біла: Дещо менш образні, але більш конкретні поради, як помогти зіп’ястися середньому класу в Новій Україні, дає експерт-економіст Марта Кузьмин.

Марта Кузьмин: Створення сприятливого підприємницького клімату для малих і середніх підприємств. Оскільки основу середнього класу формують у кожній країні малі підприємства, тому розвиток цього сектора дасть нові підвалини для створення середнього класу в Україні. Дуже незахищені права власності дрібних акціонерів. Це також дуже перешкоджає як розвитку такого міцного середнього класу, міцність якого спиралася б на такі суттєві заощадження, фінансові ресурси, права власності. З другого боку, це перешкоджає розвитку фондового ринку і взагалі всього бізнесового блоку великих компаній в Україні. На жаль.

Ірина Біла: Марта Кузьмин каже, що в слабкій економіці не може бути міцного середнього класу. Тому проблему становлення “опори демократії і гаранта процвітання” потрібно вирішувати комплексно. І невідкладно.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати