Тетяна Міцьо: «Про кримінальні аборти в останні роки я не чула»

«Наймолодшій мамі Закарпаття – 12 років…»

- Тетяно Василівно, якщо говорити про материнство, то з якими проблемами найчастіше стикаєтеся у цій сфері?

- Я б назвала кілька проблем. Перша – це загальне погіршення стану здоров’я сучасних мам. Дедалі більше жінок мають різноманітну екстрагенітальну патологію, тобто, хвороби, не пов’язані зі статевою сферою. Це захворювання серцево-судинної системи, ендокринних залоз, онкозахворювання.

Друга проблема, яку б я окреслила, - хвороби статевої сфери, в тому числі й безпліддя. Якщо ще років 10 тому при слові безпліддя ми уявляли жінку, то дедалі більше ця недуга вражає представників сильної статі. Достовірної статистики безпліддя не існує, адже не кожна пара, яка не може народити дітей, одразу звертається до лікаря і фіксує цю недугу. До речі, віднедавна діє державна програма, згідно з якою, кожна безплідна пара, в якій жінка має таку недугу, як непрохідність маткових труб чи повна їх відсутність, має право на одну безкоштовну можливість штучного запліднення в Прикарпатському центрі.

Третя проблема – це неусвідомлене материнство. З кожним роком зростають державні виплати при народженні дитини. Звичайно, з одного боку, це неоціненна допомога батькам, проте для багатьох родин такі виплати стають головним мотиватором у питанні народження дитини. Зросла кількість пологів у так званих «вікових» жінок, які, можливо, раніше не задумувалися про те, щоб після 40 років ставати матерями. Але, в той же час, чимало жінок після 40 років мають вже низку захворювань, при яких часто вагітність їм навіть протипоказана. Але наші жінки не завжди зважають на це, навіть якщо їхня хвороба на тлі вагітності може ускладнитися.

Четверта проблема - ранні шлюби і ранні вагітності. Наприклад, на сьогоднішній день наймолодшій мамі Закарпаття – всього 12 років. Часто до пологового потрапляють дівчата, які у свої 14 років виношують вже другу дитину. Ніхто, ясна річ, не каже про те, що якщо дівчинка народила у 16-ть, то її потрібно викреслити із суспільства. Навпаки – їй потрібно допомогти. Інша справа, коли у певних прошарках суспільства ранні пологи і часті пологи (коли жінка народжує двічі поспіль в одному календарному році) стають нездоровою традицією і перетворюються у стихійний процес, яким ми не можемо керувати.

- Часто стаються смерті породіль?

- Дякувати Богу, не часто. Ми маємо розуміти, що смерть породіль – це показник, який характеризує стан суспільства в цілому. Материнські смерті стаються у всьому світі. Мабуть, не має такої країни, де б цього не було. Тут треба говорити про інше: останнім часом породілі гинуть не від ускладнень після пологів, а від екстрагенітальних патологій. Скажімо, ускладнень з боку серцево-судинної, дихальної систем, навіть внаслідок онкологічних хвороб. Тому наше завдання – вчасно взяти жінку на облік, аби попередити такі трагічні випадки. До того ж, бажано ще до початку вагітності виявляти патологічні стани у жінок, аби зменшити ризик. Краще попередити жінку, що вагітність може зашкодити її здоров’ю, аніж потім пожинати такі сумні наслідки. Якщо говорити в розрізі регіонів, то наша область за показниками наразі  серед кращих.

«Сімейний лікар має сприяти, щоб вагітна вчасно стала на облік»

- Якщо говорити про взяття вагітних жінок на облік, то чи ведеться з цього приводу яка-небудь роз’яснювальна робота серед майбутніх мам?

- Звичайно, ведеться агітаційна робота. Крім того на Закарпатті ми активно впроваджуємо сімейну медицину. А сімейний лікар займається не лише окремим видом патологій – суть його роботи полягає в тому, що він має знати про сім’ю все: і характер членів родини, і сімейний уклад, і їхні основні захворювання… Сімейний лікар мав би передбачити, що якщо жінка тричі поспіль народжувала дітей, то вона може завагітніти і вчетверте у короткий проміжок часу. Тому лікар має слідкувати, щоб вчасно взяти цю жінку на облік. На жаль, як засвідчує статистика, велика кількість матерів, новонароджені діти яких померли внаслідок недіагностованих вроджених вад, не стояли на обліку в лікарів. Тому тут основною мотивацією для жінки повинно стати її чітке усвідомлення своєї відповідальності  за власне здоров’я та здоров’я своєї майбутньої дитини.

- Яка ситуація в області з кількістю абортів серед жінок репродуктивного віку?

- Аборт – це й штучне переривання вагітності,  і викидень, і аборт по медичних показах. Тому, якщо мова саме про штучне переривання вагітності, то на Закарпатті цей рівень у кілька разів нижчий, ніж в цілому по Україні. Це, мабуть, є результатом високої релігійності, низької урбанізації закарпатців. Однак, у той же час, в нас доволі високий рівень не виношування вагітності. Це пов’язано зі станом здоров’я жінок, частими пологами, невиявленими хронічними патологіями. Що стосується штучного переривання вагітності, то кілька років тому ми переглянули терміни, в які дозволяється проводити переривання. Тобто, якщо раніше за бажанням жінки аборт можна було зробити до 22 тижнів вагітності, то тепер дозволяється тільки до 12-го тижня. Решта – тільки за медичними показами, коли дозвіл на аборт дає спеціально створена комісія. І цей підхід, вважаю, дуже серйозний.

- А якщо жінка хоче зробити аборт, не зважаючи на заборону?

- Ви маєте на увазі кримінальні аборти? Про такі випадки, слава Богу, в останні роки я не чула. Та й, вважаю, що за 12 тижнів – 3 місяці – жінка має достатньо часу, щоб вирішити, чи хоче вона народжувати. Більше того, у нас, по-перше, працюють соціальні служби, які проводять агітаційну роботу серед жінок, по-друге, існує надзвичайно широкий вибір контрацепції, який, власне, запобігає небажаним вагітностям, і, по-третє, зрештою, існують сучасні методи переривання вагітності на ранніх стадіях – медикаментозні, інструментальні тощо. Крім цього, останнім часом при наших пологових будинках працює, так зване, «Вікно життя», в яке жінка може анонімно покласти свою новонароджену дитинку, якщо вона не бажає її виховувати. Тим більше, що з усиновленням у нас, слава Богу, проблем немає.

- Болючою темою лишається й безпліддя. Наскільки актуальною ця проблема є для Закарпаття?

- Як я вже казала, в Україні діє державна програма, яка працює так: якщо жінка має безплідність у зв’язку з непрохідністю труб, але в той же час має здоровий гормональний фон, а її матка здатна виносити дитину, при цьому її чоловік репродуктивно здоровий, то вона має одну спробу на штучне запліднення. Тим більше, що зараз важко назвати подружню пару безплідною, оскільки це дуже широке поняття. І якщо пара не народила дитину протягом кількох років спільного життя, то це ще не означає, що ми можемо покласти їй клеймо «безплідна».

«Були випадки, що при розтині у крові малюка знаходили алкоголь»

- Днями ми відзначали День захисту дітей. Ця сфера також у вашому віддані. Розкажіть, чим найчастіше хворіють малі закарпатці?

- Перше місце посідають хвороби органів дихання: простудні захворювання, бронхіти, пневмонії. На другому місці хвороби ендокринної системи, викликані, в тому числі, й браком йоду в організмі, захворювання крові та органів травлення. Що стосується профілактики йододефіциту, то за рахунок обласного бюджету закуповуються препарати, які містять йод, і розповсюджуються по районах, де цими ліками забезпечують вагітних із малозабезпечених сімей.

Якщо говорити про малюків до року і старших, то для них характерні захворювання, пов’язані із протіканням вагітності у матері, наслідками пологів. Наприклад, внутрішньоутробні інфекції або наслідки гіпоксичного впливу коли вже до свого народження малюк страждав від браку кисню. Тому дуже важливо вчасно стати на облік і проходити УЗД. Але в нас чомусь до УЗД ставляться більше, як до методу дізнатися, чи є вагітність насправді, та хто народиться – дівчинка чи хлопчик. Проте УЗД – зовсім для інших речей: профілактики вроджених вад, прогнозування методу розродження тощо.

- Питання малюкової смертності – одна з найболючіших тем. Які тенденції з цим у області?

- Слава Богу, в цьому питанні у нас хороші тенденції. У порівнянні з минулими роками малюкові втрати знизилися майже на 25 відсотків. До цього прикладено дуже багато зусиль – і матеріально-технічне забезпечення, і постійне підвищення кваліфікації наших лікарів. До того ж, завдяки тому, що малюки вчасно завозяться в реанімацію, значно знизився рівень смертності серед діточок до 6-ти днів життя. Однак, на жаль, ми мало що можемо вдіяти, щоб вплинути на зниження смертності через умови догляду за новонародженими. Як наслідок – діточки задихаються блювотними масами, отримують травми від падінь. А були у нас й гірші випадки, коли при розтині у крові новонародженого знаходили алкоголь… Якраз тут варто б підняти питання державних виплат матерям при народженні дитини!

- Як із питанням створення обласного перинатального центру?

- На щастя, у цьому році відбулася зустріч керівника цього проекту із губернатором області, де було прийнято чітке рішення про форсування усіх процесів, які стосуються створення перинатального центру. Так, були визначені чіткі терміни, в які мають проводитися роботи. Сподіваюся, що до перших заморозків цього року буде зроблена переважна більшість робіт, а у 2014 році, гадаю, ми будемо вже перерізати червону стрічку.

Теги: Міцьо, материнство, мама, вагітність

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати