На Ужгородщині гадюк боятися нічого

«За останніми науковими даними, гадюку на Ужгородщини бачили лише на території Руських Комарівців ще у 60 – 70 роках. У цей же період її фіксували і у «Шаховському саду», що у Ботанічному саду. Подальші дослідження регіону показали, що небезпечної змії тут немає», – кажедоцент кафедри зоології УжНУ Федір Куртяк.

Молодший науковий співробітник відділу популяційної екології інституту зоології ім. І.І. Шмульгаузена НАН України Ірина Синівська розповідає, що у процесі дослідження плазунів регіону бачила окремі дані, де вказувалися можливі місця перебування гадюк. Це, зокрема, територія гори Пліски та біля Невицького. Однак, зоолог зазначає, що навіть ця територія не є місцем проживання гадюк: «Не раз їздили на виклик з службою МЧС «ловити гадюк», однак, окрім вужа водяного та полозів не бачили нічого». За поясненнями науковців територія Ужгородщини не є біотопом цих плазунів. Найпаче, Ужгородщина – надто рівнинна територія для гадюк: вони заселяють територію, якка знаходиться на висоті на 800 і більше метрів над рівнем моря. Навіть сам Ужгород – передгір’я – є ще надто низинним місцем для цієї змії. За словами науковців, немає на території регіону і придатних для їхнього життя біотопів: ні скельних порід, ні папоротників...

На ужгородській набережній містянам та туристам, за словами науковців, зустрічається звичайний водяний вуж. Гадюки тут не може бути хоча б з тієї причини, що ця змія не любителька відкритих водойм: вологого середовища не уникає, але жити у воді не буде. За словами пана Федіра Куртяка, ці ж плазуни є і гостями ужгородських садів та подвірїв. «Нещодавно вужів відловлювали в підвалах ужгородської п’ятиповерхівки на вулиці Легоцького та у 1 школі». На запитання, що ж водяні змії роблять у садах і підвалах міста, пан Куртяк каже, що вони спокійно можуть жити і у вологих місцевостях, підхарчовуючись дрібними гризунами.

Людині у стані переляку, звичайно, всі плазуни здаються небезпечними. Та і плутанина вужів і гадюк є не такою вже й безпідставною: ромби на шкірі водяного вужа при його пересуванні дуже схожі на зигзагоподібні смуги на спині гадюки звичайної. То ж у стані шоку ще й не таке сплутаєш.

Вуж водяний (Natrix tesselata)

Гадюка звичайна (Vipera berus)

Тож боятися небезпечних плазунів жителям Ужгородщини немає чого. Окрім відсутньої в наших краях гадюки звичайної, на Закарпатті небезпечних плазунів немає. Та й на території всієї України з небезпечних можна зустріти лише гадюку степову. Однак, попри це, контактувати з незнайомим та й знайомим плазуном не слід. «Якщо є сумнів, яка це змія сприймайте її як небезпечну», – радить пан Куртяк.

До речі, що стосується цьогорічної чисельності змій на Закарпатті, то вона справді зросла. На низовині, півдні Закарпаття, цьогоріч незліченно мідянок, вужів водяного, звичайного та безногої ящірки – веретільніці. Якщо підніматися трохи вище, скажімо, до Анталовецької поляни,то тут чимало полозів лісових – найбільших за розмірами закарпатських змій. Ріст чисельності змій, за словами науковців, пояснюється звичайною природною динамікою: минулого року було багато земноводних і гризунів – основної кормової бази змій, тож багато з них вижило і сьогодні є наступне сильне покоління.

Теги: гадюка

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати