До незалежності ми прийшли з 52 мільйонами осіб, а зараз маємо 46.2 мільйона. За часів Ющенка тодішня опозиція і комуністи частенько волали про "вимирання". Але влада помінялася, а "вимирання" не вщухає.
Ситий і задоволений життям товариш Голуб називає це навіть новітнім Голодомором. Щойно тільки хтось зачепить тему Голодомору 1932-33 років – відразу товариш Голуб криє цифрами, які демонструють оте "вимирання".
Однак така сама ситуація в усій Європі – там теж маємо мінусовий приріст. Точніше – мінусовий приріст серед представників автохтонного населення, а плюс присутній лише серед емігрантів з Азії та Африки.
Проте ситуація в Україні насправді не така вже й плачевна. За щільністю населення Україна не надто поступається країнам Сходу, зате веде перед у світі за показником розораності земель (близько 80 % території). При цьому ліси займають лише 16%, а заповідники – біля 5 % країни. Ці цифри навіть неможливо порівнювати з країнами Скандинавії.
Жодної потреби у зростанні кількості населення нема. Зате є інша потреба: регулювання демографії.
Не секрет, що в Європі емігранти з Азії та Африки становлять значну небезпеку тим, що їхня популяція набагато інтенсивніша, а самі вони не інтегруються у суспільство, серед якого оселилися. Результат – погроми в Швеції, безпідставні вимоги мусульман визнати християнські свята недержавними. У деяких країнах уже навіть від міських ялинок на Різдво відмовляються.
До добра така толерантність не приведе, бо якщо темпи приросту представників третього світу залишаться такими самим, як зараз, то років за сто білі опиняться у резервації.
В Україні "вимирання" найінтенсивніше відбувається на Сході і Півдні. В Західній Україні щороку народжується усе більше дітей і де-не-де уже народжуваність перевищує смертність. Особливо це помітно на Закарпатті.
Але є одна проблема, про яку воліють не говорити. Йдеться про те, що вибух дітонародження на Закарпатті спричинений винятково тим, що цигани, які тепер вимагають, аби їх називали ромами, потяглися за легкими грошима. Народжувати стали не тільки неповнолітні, а й молодиці, яким добряче за 40, і які вже ходили у бабусях. Чимало випадків, коли до пологового будинку потрапляють водночас донька і її мама.
"Нині кожна п'ята дитина, народжена в Закарпатті, має циганські корені," – нагадує журналіст Олег Супруненко і відразу наводить паралель із Косово. Там албанці дуже швидко витіснили сербів, а відтак створили свою державу.
"Разом із ударними темпами росту народжуваності в окремі етнічній групі спостерігається ріст її добробуту, який виражається в рості покупок найдорожчих продуктів, відкритті нових шинків та ігрових автоматів навколо циганських таборів, – продовжує Олег Супруненко. – Черг із ромських чоловіків у центри зайнятості, у зв'язку із поповненням у сімействах, при цьому аж ніяк не спостерігається. А навіщо, питається, якщо можна поставляти державі дітей, починаючи років із 15 і до 45, за що держава відплатить так, як не платить багатьом дурням, що гають свій час на робочих місцях?"
Власне те саме я спостерігав в Америці. Держава там дає на дітей такі суми, що афроамериканці та латиноси перетворили клепання дітей на бізнес. Малюків вони здають на виховання дідусям і бабусям, ті створюють своєрідний дитячий садок, а батьки живуть у своє задоволення, ніде не працюючи.
Уже зараз в Словаччині почали замислюватися на тим, що ж буде з країною, якщо роми наздоженуть за кількістю основне населення. А ця перспектива дуже реальна. Подібна проблема існує і в Румунії.
У Болгарії цигани працюють сміттярами і прибиральниками. Ким працюють цигани в Україні? Хтось бачив працюючого цигана?
Я бачив серед циган спекулянтів чи, як їх називали раніше, "фарцовщиків" , наркоторговців, валютників, але більше все ж було різноманітних шахраїв, які дурили при обміні валюти. Зараз постійно натрапляємо на повідомлення про те, як дві молодиці приходять до пенсіонерів і переконують, що треба негайно поміняти гроші. Коли їх затримують, виявляється, що це помальовані на блондинок циганки.
Ще одне популярне шахрайство у Галичині виглядає так. Біля вас зупиняється авто, і водій на ламаній українсько-російській мові каже, що вони мають в багажнику комплект швейцарського посуду, який не можуть вивезти за кордон і змушені продати тут. Ціна ексклюзивна – якихось 4-5 тисяч гривень. При цьому вам тицяють під ніс прайс, на якому стоять просто фантастичні суми.
Багато хто купується, а отримує не швейцарський, а китайський посуд, який можна при бажання придбати за сто доларів. А тими "угорськими", "чеськими" чи "румунськими" туристами є знову ж таки цигани.
Виходить так, що держава спонсорує шахраїв, даючи змогу їм стабільно розмножуватися, а ті, не бажаючи ніде працювати, не мають іншого виходу, як пошивати в дурні усіх тих, хто заробляє гроші працею.
На Різдвяні та Великодні свята цигани з'їжджаються до Львова таборами, селяться у парках, перетворюючи їх на клоаку. Жінки розходяться по церквах і жебрають. А що роблять чоловіки? Невідомо.
Рано чи пізно таку демографію треба урегулювати. Кошти на дитину видають не для того, щоб народжували алкоголічки, діти яких опісля теж опиняються на задвірках життя. Більшість цих дітей неповноцінні розумово, а отже приречені усе життя сидіти на спині працюючих.
Влада про циган згадує лише під час виборів, возячи цілими автобусами з дільниці на дільницю. Тоді ж лунають обіцянки побудувати школи, дати роботу, прокласти дорогу. А потім знову та сама пісня: нема коштів.
Якщо діти негрів завше добре вбрані і ситі, ходять до школи, то цього не скажеш про циганських дітей. Циганські діти не вчаться і змалку жебрають, хоча батьки отримують грошову допомогу. Чи хтось це контролює?
А навіщо? Рано чи пізно усе це вилізе боком. Хоч і не за нашого життя, але від цього легше на душі не стає.