Дюймовочці з Мукачева, яка народилася вагою у 500 грамів, зараз уже 5 років

На жаль, випадок пройшов не тільки повз увагу журналістів. Керівництво області, зокрема медичне, не надало цьому факту розголосу, і не побачило досягнень вітчизняної медицини та високого професіоналізму своїх колег. Завідуюча відділення неонатології Мукачівського пологового будинку Вікторія Мартинівна Сенько разом зі своєю колегою-неонатологом Ольгою Ігорівною Чобал виходили півкілограмову дівчинку без відповідних умов, ліків. Лише нещодавно при обласній дитячій лікарні, яка знаходиться у Мукачеві, відкрили неонатологічне відділення.

... 31 травня 2002 року Мар'яна Лазарик відчула біль у попереку. На всяк випадок пішла на огляд до районного пологового будинку. Опівночі у неї почались передчасні пологи. На світ з'явилися 6,5-місяцеві немовлятка — хлопчик вагою у 700 грамів і півкілограмова дівчинка. Хлопчик прожив всього 12 годин.

Мар'яна була в розпачі, бо на другу вагітність наважилася лише через 9 років — економічні негаразди в Україні позначилися і на їхній сім'ї, яка жила у середньому достатку.

Лікарки-неонатологи О.Чобал і В.Сенько після огляду помістили дівчинку до кювезу, включили відповідну температуру і почали вихожувати. І так упродовж трьох місяців дівчинка перебувала під пильним наглядом медиків різних профілів. Усі робили свою справу, але ніхто не надіявся, що дівчинка виживе. Аби врятувати життя крихіточки лікарі вдавались до всього, навіть годували дівчинку молоком від інших породіль. У матері дівчинки молоко пропало, а материнське молоко нічим замінити не можна. 2 вересня батьки забрали додому 2,700 - грамову доцю. 5 вересня місцевий священик провів обряд хрещення. її назвали в честь діда Андрія — Андріанка. Хрещеним батьком став давній друг сім'ї настоятель Нанківського чоловічого монастиря о.Васіян.

— Отець Васіян був справжнім другом і порадником нашої сім'ї 12 років. На жаль, минулого року він помер. Його нам дуже не вистачає, — сумує 33-річна Мар'яна.

— Наступного вечора після пологів він приїхав до нас додому і спитав, що сталося. У нього були недобрі передчуття. Коли він вислухав мою розповідь, уважно глянув на мене і сказав: «Все буде добре. Я буду хрещеним». Тоді і тепер я розумію, що життя Андріанки було в руках лікарів і Бога. Ми хапалися за кожну пораду, яку чули від близьких людей. Моя мама купила носочки, пішла з ними до монаха, який над ними прочитав молитви і освятив їх. Ті носочки бабка одягла своїй онучці на ніжки, і вони стали для неї оберегом. За життя Андріанки замовляли служби у церквах, монастирях.
Мар'яна каже, що Андріанка — бабчина дівчинка. Коли малій виповнилося чотири місяці, Мар'яна пішла на роботу: потрібні були гроші на ліки, масажі. Так сталося, що на той час її мати, Євгенія Василівна Канчій, опинилася без роботи і на вулиці — фірму закрили.

Зараз пані Євгенія працює санітаркою у недавно відкритому неонатологічному відділенні. Каже, що декілька разів водила внучку до відділення і показувала їй кюзет, в якому її виходжували.

До кімнати влетіла Андріанка — жива, як ртуть.

— Це ще нічого, — махає рукою бабка. — Вона, як те мавпеня, лазить по трубах ловґоша.

На прохання мами Андріанка читає віршика про сонечко. На місці нижнього молочного зуба росте чіпкастий.

— Братик Йосип каже: «Відкрий рота і скажи «Америка». Коли я говорила «Америка», він витягнув мені зуба, — каже Андріанка. Ще дівчинка розповіла, що у садок ходить з трьох років. Там навчилася співати, танцювати, малювати. Найбільше любить гратися з сестричкою Яночкою. Улюблене свято — Новий рік, з нетерпінням чекає на подарунки від Діда Мороза та Миколая.

— Оцього песика мені подарувала мама Оля, — Андріанка за хвилину показує м'яку іграшку, яку їй лікарка Ольга Ігорівна привезла з Німеччини. — Вона для мене мама, бо маленькою виростила мене, лікувала. Тепер живе у Афінах, дуже чекаю її, — каже і знаходить у родинному альбомі фото, на якому зазнімкована зі своїми рятівницями.

— Ким хочеш стати, як виростеш? — допитуюся у щебетушки.

— Бабчиною лікаркою.

— А що, бабка хвора?

— Так, й болять спина і ноги.

Мар'яна переодягнула доцю в бриджі улюбленого рожевого кольору та білу футболку. Під час фотографування на дерев'яних східцях Андріанка трохи скована, згодом стає жвавою і просить сфотографувати її на гойдалці, яку змайстрував для неї дядя Петя.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати