Чимала увага у навчально-виховній роботі кафедри надається викладанню та популяризації крайової історії й історіографії. Д.Данилюк переконливо доводить, що без праць місцевих істориків минулого українська історіографія буде принципово неповною. Загальні курси історії України, які читаються на всіх факультетах і відділеннях, обов’язково включають значну частину конкретного матеріалу з історії Закарпаття. Одне з практичних занять на всіх факультетах присвячується закарпатським будителям. Для істфаку ж, крім того, читається цілий ряд спеціальних курсів краєзнавчої спрямованості, зокрема сам Д.Данилюк викладає предмет історичного краєзнавства Закарпаття.
Тривалий інтерес наших істориків саме до Івана Орлая невипадковий. Це була одна з ключових постатей в історії закарпатської і не тільки закарпатської інтелігенції. Виїхавши ще 1791 р. до Росії, він зумів там створити своїм землякам виняткову репутацію. У рецензованому збірнику наводиться думка міністра О.Голіцина (явно вкладена у його вуха І.Орлаєм): “Один народ, від якого можна бажати нам вчених, є карпатороси”. Саме Орлай відкрив дорогу і особисто сприяв багатьом закарпатцям, котрі згодом проявили себе в Російській імперії, зокрема на її українських землях. Загальновідомо, що вихованцем Орлая був Гоголь, а учнем одного з Орлаєвих учнів – К.Ушинський.
Проте шлях Орлая до сучасного читача був особливо тяжким. За життя він не видав жодної книжки – тільки журнальні статті. По смерті вони практично не перевидавалися. У бібліотеці УжНУ є тільки одна з його праць (власне – доповідна записка). Не кращою є ситуація й у інших книгозбірнях. Копії статей для репринтного видання професор отримав лише з фондів Бібліотеки ім. Вернадського НАН України, та й то там їх ледве видали через погану збереженість відповідних журналів. Таким чином, Орлай нині стає доступнішим для широкого читача, міцніше вводиться у контекст загальноукраїнської історіографії – працями “История о карпато-россах” та “О Юго-Западной Русии”. Багато чого про нашу історію уперше було сказано саме Орлаєм, а надалі тільки повторювалося його численними послідовниками. Додаток містить документи про життя і діяльність просвітителя, ґрунтовний науковий апарат.
При цьому, на відміну від першого видання, дане містить чимало нових матеріалів. Це величезний науковий лист нашого філолога Івана Фогарашія-Бережанина до Орлая, опублікований у тодішній російській періодиці і практично забутий, уривки з листування інших знайомих Орлая, спогади про нього, написані Василем Кукольником – іншим закарпатцем і близьким сподвижником Орлая, що теж викладав у Ніжинській гімназії вищих наук, був батьком популярного російського поета Нестора Кукольника. Тут же практично вперше в нашій літературі публікується портрет В.Кукольника – з прижиттєвої акварелі.
Дане видання, як і перше, носить репринтний характер – відтворює сторінки журналу “Северный вестник” та інших старих збірників, де вперше і востаннє друкувалися праці Орлая. Та незважаючи на давні шрифти, текст сприймається як цілком сучасний, адже головна ідея цілої збірки – невідривність закарпатської історії від долі інших українських земель по той бік Карпат.
Сергій ФЕДАКА
13 липня 2007р.
Теги: