Будучи єпископом УГКЦ в Аргентині, Патріарх Святослав мав нагоду краще познайомитися з Кардиналом Берґольо, який був його ординарієм, і вважає, що з цим Папою УГКЦ чекає гарне майбутнє. Він описує Франциска І як скромну людину та водночас глибокого інтелектуала.

«Новообраний Папа Франциск І є вихованцем нашого священика Степана Чміля, який тепер похований у базиліці св. Софії в Римі. Нинішній Папа, а тоді студент Салезіянської школи, щодня раненько, поки ще всі хлопці спали, прислуговував о. Чмілю під час Служби Божої. Він добре знає наш обряд і навіть пам’ятає нашу Літургію. Востаннє я його відвідував, коли прощався з Аргентиною, від’їжджаючи до України, і просив, щоб він дав свої свідчення для беатифікаційного процесу о. Степана Чміля, на що він радо погодився. Отож, Святіший Отець дуже добре знає і про нашу Церкву, і про нашу Літургію та обряд, про нашу духовість.

Крім того, Папа Франциск І ще як Архиєпископ Буенос-Айреса був ординарієм для східних католиків, зокрема, тих, які не мали своєї єрархії. А наша єпархія в Аргентині є суфраганна Архиєпископства Буенос-Айреса. Таким чином Кардинал Берґольо завжди опікувався нашою Церквою в Аргентині, і я, як молодий єпископ, робив свої перші кроки в цьому служінні під його оком та з його допомогою. Тому я гадаю, ми справді будемо мати в його особі того Святішого Отця, який дбатиме про нашу Церкву. І я сподіваюся, що з тим Папою нас чекають дуже гарні події в майбутньому.

Якщо говорити власне про особу нового Святішого Отця, то він - надзвичайно скромна людина. Наприклад, у Буенос-Айресі він ніколи не використовував своєї машини, завжди їздив громадським транспортом, завше дуже скромно одягався. І вирізнявся тим, що найбільше хотів дбати про вбогих; він був той, хто відвідував людей у найбідніших кварталах і взагалі є особою душпастирського складу.

Як єзуїт Папа Франциск І є надзвичайно глибоким інтелектуалом. І я пригадую, що його проповіді зазвичай були вельми короткі, часом навіть складалися буквально з п’яти-шести речень, але в них він так багато казав, що після того його короткого слова завжди тривала мовчанка на майже п’ять-сім хвилин, для того, щоб над цим словом можна було глибоко роздумувати».