Чому гине Долина нарцисів?

Так, причиною загибелі Нарцисової долини Едуард Турис називає недосконале наукове вивчення популяції нарцису. Науковець зазначає, що Долина нарцисів є не природнім, а антропогенним утворенням. Цьому є кілька доказів. Нарцис "тягнеться" до високогірних місць. Низовина – це нетипова територія для поширенння цієї популяції. "Нарцис цвів на низовині лише у льодяниковий період, а далі знову відступив у гори, і там були основні його масиви. У низовині залишилися локально невеликі групи нарцису", – розповідає пан Едуард. Рослина поширилася на рівнині лише після освоєння людьми цієї території. Справді, за часів Чехословаччини землі урочища Кіреші, незважаючи на пильну охорону з боку держави, активно використовувалося жителями Хуста. Тодішні місцеві мешканці ставилися до природи з великим розумінням. Випасати худобу на заповідних землях їм дозволялося до свята Юрія, а господарювати знову можна було тільки з 14 жовтня. І тоді, як зазначає пан Едуард, Долина нарцисів буяла цвітом.

Сьогодні багато туристів дивуються і намагаються знайти логічне пояснення відсутності нарцисового багатства у такому, за словами багатьох, "чуді природи". "Я була неприємно здивована, приїхавши у Долину нарцисів. Хотіла побачити те, що написано в Інтернеті: справжнє квіткове поле. Натомість, натрапила на густу траву, верби і між ними поодинокі нарциси", – каже учасниця екскурсії у Долину Вероніка Брудка.

На жаль, як стверджує науковець, вся природоохоронна діяльність у нас зводиться до накладання штрафів на порушників природоохоронного законодавства. Однак, Закон держави "Про природно-заповідний фонд України" у розділ VII "Порядок створення й оголошення територій та об'єктів природо-заповідного фонду" чітко вказує на необхідності " характеристики природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об'єктів, що пропонуються для заповідання". Тобто, для виокремлення певної території у заповідну зону потрібно досконало знати, що ж там охороняється. У додаток, природоохоронне законодавсто повинне передбачати режим охорони заповідної зони, а саме – чіткий план заповідання: що, як, коли робитиметься на цій території. Однак, звісно,таких проектів не може бути, поки досконало не вивчиться популяція, котра охороняється. "Заповідна справа – це не закрити в акваріум певний вид. Ми повинні знати популяцію, враховувати фактори, які на неї впливають і тримати її у стані динамічної рівноваги. Бо якщо ми то залишимо, то отримаємо сукцесію, тобто через деякий час на цій території з'явится зовсім інше угрупування", – зазначає пан Едуард.

Сьогодні Долину, на думку науковця, врятують процеси, котрі там відбувалися до сих пір. Найперше, територію потрібно регулярно косити. По-друге, у Долині необхідно відновити меліоративні процеси, бо помітними є ознаки її заболочення. "Травмування рослини оновлюють її. Тому часто практикується такі процеси як: викопування цибулини, розрізання, висушування і садіння знову. У горах для нарциса такого стресу завдають кліматичні умови, у низинах його повинні завдавати штучно", – пояснює біолог.

Ситуацію можна врятувати. Більше того, потрібно рятувати. І не лише силами власника Долини – Карпатського біосферного заповідника чи Управлінням навколишнього природного середовища. До правильного збереження території повинна активно долучатися громадськість: не лише милуватися поодиновими квітками, а вивчати вид і умови його існування. Бо ми ж хочемо, аби наші діти-онуки побачили Долину нарцисів не лише на фотосвітлинах, але й наживо.

Теги: нарцис, Долина нарцисів, Кіреші

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати