Для міста і району це перша така широкомасштабна акція, в якій узяли участь як члени Спілки, так і звичайні любителі художнього фото. На розсуд глядачам було представлено більше 80-ти різножанрових робіт. Як відмітив у своєму виступі голова районного осередку, дана виставка немає чіткої тематичної спрямованості, бо задум полягав саме у тому, щоб кожен митець показав власне бачення світу, який нас оточує.
Ведучий свята, він же один із найактивніших членів Спілки – Юрій Мельник, представив присутнім роботи спілчан: Василя Ловски, Сергія Канайла, Олександра Дурди, Олександра Осійського, Андрія Світлинця, Юрія Мельника, а також Василя Кузана, Лариси Щоки та Дениса Дурди, які в майбутньому також планують поповнити ряди Спілки.
На мистецьку акцію завітали представники влади, зокрема, заступник голови райдержадміністрації Сочка М.І., начальник відділу освіти Яцканич Є.М. та начальник відділу культури Сідор О.І., які підкреслили значимість цього заходу, адже, крім популяризації такого виду мистецтва, художнє фото вкрай необхідне для естетичного виховання шкільної молоді.
Щоб підтримати колег з Іршави, виставку також відвідали голова Спілки фотохудожників Закарпаття – Володимир Ньорба та колеги-фотохудожники із Міжгірського, Ужгородського, Виноградівського, Свалявського та Хустського районів. Привітавши колег із вдалим почином, пан Володимир відзначив, що це – перший най масштабніший вернісаж серед районних осередків Спілки. На адресу фотохудожників лунали схвальні відгуки і побажання нових творчих досягнень від колег та гостей мистецької акції. На завершення кожен учасник, в подарунок від Спілки, отримав оригінальний збірник закарпатських колядок Юрія Туряниці, надрукованих вісьмома мовами світу.
Один із найдосвідченіших фотохудожників Іршавщини, більш відомий широкому загалу як художник і відео-оператор – Василь Ловска, є співорганізатором виставки Спілки фотохудожників Закарпаття в Іршаві. Користуючись нагодою, задамо йому декілька запитань.
Пане Василю, розкажіть про свій перший фотоапарат і про свої перші знімки?
Перший фотоапарат, подарований батьком, у мене з’явився ще у 1965 році. Була це, як зараз пам’ятаю, «Смена 2». А свої перші фото проби проводив на родичах – батькові, матері, сестрах. До речі, ці знімки збереглися донині і є сімейними реліквіями. Потім зону дії розширив на сусідів, родичів та однокласників. У класі це був чи не єдиний фотоапарат. І що цікаво, під час однієї із зустрічей однокласників ми домовилися, що кожен принесе з дому свої шкільні фотоархіви. Яке було моє здивування, коли майже у всіх я побачив свої юнацькі роботи.
В дитинстві ми всі захоплювалися фотографією, але лише одиниці продовжили займатися цим і надалі. Хто, чи що спонукало Вас до цього заняття?
Повернувшись з армії, я влаштувався працювати на місцевий завод художником-оформлювачем. Паралельно з основною роботою займався і фотографуванням. Щаслива доля звела мене із тодішнім головним інженером підприємства Валерієм Логвіном, який на професійному рівні займався художнім фото і мав на цьому поприщі республіканське і міжнародне визнання. Саме він і звернув на мене увагу та перший почав пояснювати ази та всі нюанси художньої фотографії. Від нього я довідався, що потрібно бачити в об’єктиві, як правильно знімати, навчився і суто технічним вимогам, а творче чуття художника цьому лише сприяло.
Пам’ятаєте свої перші фото-успіхи?
Ще у шкільні роки наш клас побував на екскурсії в Ленінграді. Повернувшись, я написав про це статтю і подав власне фото, яке було опубліковане у районній газеті «Нове життя». Уже у 1980-х роках, працюючи на заводі, був постійним дописувачем районки. Разом із статтями часто друкували і мої фото. Також мав тісну співпрацю із письменником Іваном Долгошем, редактором часопису «Карпатський Край», де часто друкувалися мої роботи, в основному – природа. У радянські часи брав активну участь у різних молодіжних фотовиставках. Мав і нагороди.
Які найвідоміші Ваші фото, чи маєте «найвдаліші»?
Однією з перших відомих стало фото «Провесінь», де було зображено весняну річку. Це фото свого часу передрукували майже всі обласні видання. Ще є одне подібне фото весняної дощової вулиці із сонячним відблиском на струмочку. Доволі вдалою стала серія фото відомих закарпатських художників. Я часто їздив із митцями на пленери. Там, поряд із малюванням, часто робив фотознімки на природі. Найбільш вдалими вважаю портретні світлини Народних художників України: Андрія Коцки, Володимира Микити та Ернеста Контратовича на Синевирському перевалі, де митці у творчому задумі працювали над черговими етюдами.
Ваші творчі досягнення за останній час?
Із часу вступу до Спілки є постійним учасником майже всіх спілчанських фотовиставок, які проводилися в Ужгороді та Хусті. Цього року декілька моїх робіт були представлені на міжнародних виставках у Словаччині, Угорщині та Польщі. На сьогоднішній виставці експонується п’ятнадцять моїх фото. В недалекому майбутньому планую персональну виставку.
Дякуємо за цікаву бесіду. Бажаємо творчої наснаги, вдалих ракурсів і оригінальних знімків. Щасти Вам!
P.S. Вже наступними днями виставку в Іршаві відвідало більше сотні учнів шкіл району.
Андрій Світлинець, голова Іршавського районного осередку Спілки фотохудожників Закарпаття