Певно, у влади інших турбот вистачає – набагато важливіших за збереження одного з найкращих пам’ятників міста. Розташованого, до слова, у самому центрі Ужгорода. І який є, знову ж таки, муніципальною власністю міста.
Навіть якщо влада не мала нагоди і часу дізнатись про «експерименти» вандалів над пам’ятником з повідомлень у ЗМІ, сьогодні інформацію було доведено до відома особисто міського голови Віктора Погорєлова. Відповідного листа на ім’я мера залишив у його приймальні голова обласного осередку Національної спілки художників України Борис Кузьма. «Попросили поставити якусь охорону, зробити освітлення – це ж уже не перший такий випадок! І йдеться не про якийсь мікрорайон, а про центр міста, невже не можна взяти його під контроль?», – обурюється митець.
Уже для того, аби запаяти надпил на пам’ятнику, за словами Бориса Кузьми, знадобиться близько 2 тисяч гривень. Сама ж бронза, виготовлення скульптури такого «формату» коштують як мінімум 600-700 тисяч гривень. «Вже наступної ночі голову можуть відпиляти: якщо є нормальна ножівка, для цього вистачить 30-40 хвилин часу. І тоді вже буде пізно сльози лити», – попереджає голова обласного осередку спілки художників України.
Свого часу пам’ятник всесвітньо відомим художникам, імена яких нерозривно пов’язують із Закарпаттям, став подарунком Ужгороду від Національної спілки художників України. Скульптуру цю мистецтвознавець Михайло Сирохман називає «найкращим фігурним пам’ятником не тільки в місті, але й області». «І це не просто скульптура: Бокшай і Ерделі – це все ж символи Закарпаття, символи культури, культурного життя нашого краю цілого ХХ століття. І те, що сталося – це велика ужгородська ганьба, символ тієї культурної ситуації, яка є наразі», – каже Михайло Сирохман.
Серед іншого, пояснює вседозволеність і крайню міру нахабства вандалів абсолютною їх безкарністю: жодного разу у подібній ситуації ще ніхто не поніс покарання. «Це вже простежується закономірність: нищиться одне, нищиться друге. Можна тільки гадати, до чого доберуться вандали наступного разу. Те, що маємо нині – це велика ганьба, фактично плювок в обличчя владі. Не знаю, чи можна просто витертись і далі піти?», – каже мистецтвознавець.
Сьогодні на коліна бронзовим Бокшаю та Ерделі звично залазили діти. Бачачи надпил, уважно його вивчали. А вже завтра, можливо, надпилу тут не буде, він зникне – разом з головою одного з найвидатніших художників минулого століття. Поки влада буде займатись набагато важливішими за збереження пам’ятника справами, а в неосвітленому і неконтрольованому центрі Ужгорода й надалі безкарно орудуватимуть вандали. А відтак – здаватимуть коштовні, визначні для міста пам’ятники на кольорові метали по шматках.
