Ващука поспіхом представили трудовому колективу вже як ректора УжНУ

прохожий 26.11.2012 / 17:36:35
Розмахувати кулаками після бою, тобто розмірковувати про те, що б було, якби все сталося по-іншому – це в крові людини. І нічим цю властивість не вивести, хіба що світ перевернеться догори дригом.

Але розраховувати на пророкований кінець світу марно – ніхто не прийде і не зробить людей досконалими та щасливими. І навіть не покарає негідників за вчинені кривди та збитки.

Отож доведеться мати справу зі звичним світом. Зокрема з тією соціальною-політичною ситуацією, в якій себе наразі віднаходимо. А також з наслідками власних дій та вчинків, проявами власного невігластва та інших "ангельських чеснот".

І хоча нинішній стан справ в Україні нікого насправді не влаштовує: принаймні, низи невдоволені власним становищем, а верхи відсутністю до них народної любові, навряд чи хоч хтось хоч щось готовий зробити дієве для того, аби ситуація кардинально змінилася.

А між тим, на словах ми всі герої. Знавці тонкощів юриспруденції, соціального управління і політики. Чесні і непримиренні. Послідовні борці за справедливість і законність. Особливо, якщо відчуваємо, що страждають безпосередньо власні інтереси і гаманець.

Щоправда, коли діло доходить до справи, то тут всі розбрідаються по кущах власної зарозумілості, боягузтва, зрадництва, невігластва абощо.

Виявляється, треба ж якось буде жити далі і з "цими" людьми, і годувати власну сім’ю. Знову ж таки, мати хай маленькі преференції у порівнянні зі своїм оточенням: і не особливо потрібно, але ж як приємно?!

Тому-то й виходить, що нібито і хочемо кращого. А воно виходить як завжди. Бо як не приховуй власну дріб’язковість душі, вона завжди проявиться і в стилі існування, і в діях.

(Вопросы, о которых неудобно говорить.
Владимир Калуга, для УП _ Понедельник, 26 ноября 2012, 15:33)

мукачівець 26.11.2012 / 14:36:11

Хамство. Коментар видалено. Адмін