До заходу долучились і взяли безпосередню участь Товариство політв'язнів і репресованих (І. Коршинський), крайове товариство "Просвіта", КУН, представники духовенства Української православної церкви Київського Патріархату начолі з єпископом Кирилом. Також до мітинга-реквієма приєднувались перехожі – як молодь, так старші.
Поминальні заходи почались о 14-й годині у сквері перед пам’ятником репресованим українцям. Після вступного слова організаторів розпочалась поминальна панахида, після якої отець Кирило виступив з промовою про ту систему, яка хотіла знищити всіх українців, про тяжкий період Голодомору.
Далі до слова запросили голову спілки політв’язнів і репресованих Івана Коршинського. Він поділився спогадами з пережитого в концтаборах, як жилося українцям, і як тоталітарна комуністична система знищувала український дух. Завершив І.Коршинський свій виступ подякою організаторам, що не забувають про такі дати, що не забувають про націоналізм, не забувають про старше покоління, яке пережило ті важкі часи, і радий бачити, що молодь хоче змінити сьогодення нашої Батьківщини на краще.
Наступним до слова запросили голову крайового товариства "Просвіта" Павла Федаку, який розказав про Голодомор на Україні, про тих, хто став винуватцями геноциду нашого народу.
Далі слово взяв голова обласної організації КУН Олександр Сачко, який навів паралелі між сьогоднішньою владою та тодішньою. Закликав присутніх дивитись правді в очі і робити все для кращих змін та не боятися.
Наступним виступив поет Микола Гнатюк, який зачитав свої вірші про Голодомор.
Останнім виступив з промовою активіст громадського руху «Карпатська Січ» Руслан Каганець. В своїй промові він наголосив на сумних реаліях України: «Сьогодні багато людей запалять свічки, по всіх містах України пройдуть панахиди, буде сказано багато співчутливих слів, але вже через півроку, 9 травня у майже всіх містах буде висіти інша символіка – символіка. Символіка хоч уже неіснуючої держави, але, все ж таки, держави-вбивці, держави-ката Української нації… Хіба так шанується память? Спитайте в будь-кого: чи буде він поважати вбивцю своєї матері чи батька? Чи буде мати повагу до того, хто замучив його брата чи сестру? Звичайно, ви отримаєте відповідь «Ні, як так можна?!.» Але чому у нас, начебто вшановуючи жертв, водночас вшановують систему, яка вбила тисячі наших українських батьків, братів і сестер... Як в Україні можуть бути пам'ятники політрепресованим і, водночас, пам'ятник Сталіну? Як можна вшановувати і жертву, і вбивцю водночас? І байдуже, що в різні дні року? Як? Навчіться поважати свою історію, своє коріння. З'єднайтесь з тими минулими поколіннями, відчуйте їх біль і сердечно зненавидьте тих, хто є нашими історичними мучителями. Памятайте, що комунізм як злочинець досі непокараний. І лише тоді, коли ми посправжньому шануватимемо самих себе, наші діти, наші внуки і правнуки будуть з гордістю і нелицемірно казати «Слава Україні!».
Після цих палких промов активіст руху «Карпатська Січ» Тарас Деяк запропонував вшанувати хвилиною мовчання всіх жертв Голодомору, всіх політв'язнів та репресованих, всіх найкращих синів та дочок України, які віддали життя за Батьківщину.
Далі відбулось покладання вінків та квітів, і кожен зміг покласти свічку до пам'ятника репресованим українцям.
Потім колона рушила поминальною ходою до пам’ятника Президентові Карпатської України Августину Волошину, де також було проведено панахиду. Далі була хвилина мовчання, після якої організатори виступили зі зверненням до присутніх, у якому йшлося про те, що «ми, присутні тут, свідомі націоналісти, як молоді так і старші, незалежно від назв організацій чи партій, маємо діяти з однією метою, маємо підтримувати та допомагати один одному, адже ідея в нас одна і ворог спільний. Не дамо знищити нашу Націю, нищення якої вже йде довгий час. Показати, що на Закарпатті є патріоти, які діють і будуть діяти». Організатори подякували всім присутнім, які долучилися до поминальних заходів, і цим продемонстрували єдність між патріотами різних поколінь у нашому краї.
Завершення заходів відбулося біля могил Карпатських Січовиків, де були запалені свічки, коротка промова про героїчний чин закарпатців та хвилина мовчання.
