У 1963 році на Закарпатті пройшли Перші Всесоюзні змагання зі спортивного орієнтування

І хоча називалися ті змагання туристичними (проводила їх Центральна Рада з туризму), але змагалися їх учасники саме на трасах орієнтування. Серед учасників були збірні команди всіх союзних республік, а також найбільших міст колишнього Радянського Союзу (від України це були збірні Києва та Одеси).

12 жовтня 1963 року, після урочистого відкриття змагань поблизу Невицького замку, на східних схилах гори Плішка біля села Кам’яниця відбулися старти на маркованій (розміченій) трасі. Фінішували спортсмени в урочищі Поташня, що розташоване західніше села Ворочева Перечинського району. На відміну від сучасних надточних і детальних карт, що спеціально готуються під кожні конкретні змагання, на тому чемпіонаті карти являли собою збільшені і "трошки" уточнені копії з топографічної карти Чехословацької  Республіки (ČSR 1:75 000, Země Podkarpatoruská, лист 4569 - Seredně).

Після дня перепочинку 14 жовтня були розіграні чемпіонські звання на трасі в заданому напрямку. Цікаво, що організатори і самі не були впевнені в достатній майстерності учасників, тож випускали їх на дистанцію парами (так звані змагання «патрулів»). Дистанція проходила від села Худльово до Деренівки, фініш розміщувався на мальовничій галявині, де зараз розташований санаторій «Термал Стар». Більшість нагород перших Всесоюзних змагань вибороли спортсмени Прибалтійських республік – Литви, Естонії і Латвії, які перемогли й у загальнокомандному заліку.

Збірна України, пропустивши поперед себе команди Ленінграду і Москви, зайняла шосте місце. Хоча закарпатці й не виступали на цих змаганнях їх вклад в успішне проведення цього заходу важко переоцінити. Головним секретарем змагань працював мукачівець Золтан Пинзеник, помічником головного судді змагань з обладнання був ужгородець А. Вантюх, головним лікарем – В. Шпеник, помічником начальника дистанції був Костянтин Сас, на інших посадах – Павло Сарваш, Кароль Яновчик, Олександр Дужак, Павло Карцуб та багато інших.    

У 70-х роках минулого століття спортивне орієнтування в колишньому СРСР перейшло з підпорядкування туристичним організаціям до системи спорткомітетів і з того часу це є повноцінний, самостійний, популярний вид спорту з хорошими олімпійськими перспективами. А жовтень 1963 тепер вважається офіційною датою народження спортивного орієнтування на теренах колишнього СРСР.

Зараз на Закарпатті розвитком цього виду спорту найбільше опікується обласний центр туризму, краєзнавства, екскурсій і спорту учнівської молоді (директор Володимир Чепа). З 80-х років ХХ століття закарпатські спортсмени-орієнтувальники входять до числа найкращих в Україні. Вихованці мукачівського клубу "Товариш" майстри спорту України  В'ячеслав та Сергій Мухідінови, Ірина Купріянова, Анна Телякевич, Ольга та Марія Семак, Володимир Прокопець, Андрій Харченко, Олександр Повшик, Яна Попович (Семак) та інші у складі збірних команд країни успішно виступали на чемпіонатах світу та Європи з орієнтування бігом, ужгородці Ференц Гутлебет та Олексій Жданович з клубу "Банзай-Ра" є лідерами національної збірної з велоорієнтування, певні здобутки в рогейні (добове орієнтування, де, на відміну від орієнтування спортивного, учасники долають дистанцію командою) є у представників клубу "Максимум" Євгена Сіротова та Георгія Феча.

Закарпаття має чималий досвід у проведенні заходів зі спортивного орієнтування високого рівня: чемпіонатів України, міжнародних матчевих зустрічей, рангових змагань Міжнародної федерації спортивного орієнтування  (IOF).

Осінню 2013 року в Ужгороді пройдуть міжнародні змагання "Кубок дружби", присвячені 50-річчю  спортивного орієнтування в Україні – одні з найважливіших стартів з орієнтування бігом сезону 2013. За попереднім прогнозом участь в них братимуть близько 1000 спортсменів не менше ніж з 10 країн світу.

Теги: спортивне орієнтування, змагання, історія

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати