ЄВРОРЕМОНТ СУСПІЛЬСТВА

У першу чергу країні довелося здійснити адміністративні та економічні реформи, відбулася децентралізація влади на місцевому та державному рівнях, що у кінцевому результаті дало можливість прийняття ефективних рішень на місцевому рівні, наближаючи послуги до громад міст і сіл. Паралельно відбувалися і зміни у соціальному секторі. Не секрет, що у європейських країнах зі стажем існують високі вимоги до рівня життя своїх громадян, стандартів освіти та медицини. І хоча, як стверджують словацькі фахівці, їхнє соціальне законодавство було не таке вже й погане, Словаччині, як і багатьом постсоціалістичним країнам, довелося серйозно задуматися над його реформуванням чи не у всіх сферах життєдіяльності, аби привести у відповідність до євростандартів.

ПРАВО НА РОБОТУ ТА ДОСТОЙНУ СТАРІСТЬ

Докорінні економічні зміни у країні супроводжувалися реформами у соціальному секторі. Словацький уряд створив нові умови для працевлаштування, зробивши ринок праці більш гнучким. Соціальні реформи зосередилися на поліпшенні соціального страхування, створенні більш привабливих умов для роботи у державному секторі та усуненні нелегального працевлаштування. Позитивним моментом було і введення єдиної податкової ставки в розмірі 19% на прибутки фізичних та юридичних осіб, окрім того, ставка ПДВ також зафіксована на рівні 19%. Ці кроки разом з довірою іноземних інвесторів до словацького уряду привели до того, що іноземний капітал прийшов у країну, а це потягнуло за собою активний розвиток економіки. Всі ці зміни були закріплені у новому законодавстві – у Трудовому кодексі та “Законі про послуги з працевлаштування”. З метою захисту соціальних прав працюючих жінок та їх дітей уряд прийняв Закони «Про потреби матерів» та «Про матеріальну допомогу дітям», які надають працюючим матерям податкові та соціальні пільги.

Хоча, як зазначила керівник відділу соціальної допомоги та реєстрації уряду Пряшівського самоврядного краю Яна Ріхманова, у цьому плані уряду довелося вжити дещо непопулярні заходи щодо ромського населення Словаччини. Як відомо – ця група населення, яка за неофіційними даними становить майже 5% громадян країни, в усі часи жила здебільшого виключно за рахунок “соціалки”, народжуючи по 10–15 дітей, у переважній своїй більшості не працюючи і не докладаючи жодних зусиль до їх виховання та утримання. Саме тому у соціальному законодавстві країни введено пункт, який забороняє виплату державної допомоги при народженні дітей жінкою, яка не досягла 18 років. Дехто закидає, що тут тхне дискримінацією, проте іншого виходу наразі уряд не бачив. Пані Яна Ріхманова також переконана, що громадяни повинні не тільки користуватися правами, але й нести відповідальність, в тому числі і за виховання своїх дітей. І ще, продовжує вона, – словацький уряд всіляко стимулює ромів, які вирішили вчитися, працювати та вести стиль життя, гідний європейця. Крім того, на гранти Європейського Союзу для них зводять нові сучасні будинки та ремонтують їхні помешкання.

Крім того, на час вступу Словаччини до ЄС у країні існувала проблема безробіття: офіційно не працювало 18% населення (кожен третій мешканець Східної Словаччини був безробітним). Щоб вирішити проблему зайнятості і працевлаштування, потрібно було змінити не лише законодавчу базу, але повністю переосмислити соціальну філософію, наблизивши її до європейських норм.

Першим кроком було внесено зміни до конституції Словаччини. Держава взяла на себе всі соціальні гарантії з виплат допомоги безробітним, багатодітним, інвалідам, іншим категоріям населення, які потребують соціального захисту. Розмір мінімальної зарплати було збільшено до 250 євро, зменшено податковий тиск на роботодавців, розроблено гнучку систему ринку праці, підвищено мотивацію для працюючих (будь-яка робота, навіть якщо вона непрестижна і некваліфікована, має добре оплачуватися). Під час реформи вдвічі скоротили кількість центрів зайнятості. На них було покладено функції з контролю всіх соціальних проблем та питань зайнятості.

Під час працевлаштування особливу увагу було приділено тим категоріям непрацюючих громадян, які не можуть на рівних конкурувати на ринку праці. До них віднесли молодих спеціалістів до 25 років без досвіду роботи; громадян, яким виповнилося 50 років; осіб, які перебувають на біржі праці понад 12 місяців; працівників, які не мають фахової освіти; членів багатодітних сімей, які виховують трьох і більше дітей; громадян з фізичними та психічними вадами; іноземців, які бажають працевлаштування, тощо. Такі кроки дали позитивні результати: багато людей перекваліфікувалися, влаштувалися на більш престижну, високооплачувану роботу. В результаті позитивних соціально-економічних перетворень рівень безробіття у Словаччині знизився за останні два роки з 20 до 10%.

Пенсіонери також отримали пільги. Нова система пенсійного страхування, побудована на трьох складових, набула чинності у січні 2005 року. Нова пенсійна система відмовилася від нарахування пенсії на підставі останніх років праці та збільшила пенсійний вік від 55 для жінок та 60 для чоловіків до 62 для обох категорій. Новий закон вніс поправки в існуючі пенсійні пільги: введено нову систему нарахування пенсій, можливість вийти на пенсію раніше, успадкування пенсійних пільг. Друга складова пенсійної системи полягає у її капіталізації, завдяки чому громадяни отримали можливість вибирати приватну компанію для управління активами на свій розсуд та міняти її за своїм вибором. Третя складова – це додатковий механізм фінансового ринку, який пропонується клієнтам. Цей механізм передбачає рівні можливості для банків або фінансових закладів у використанні пенсійних доходів клієнтів.

ЗДОРОВ’Я НАЦІЇ – ПОНАД УСЕ

Провести реформи довелося і в системі охорони здоров’я Словаччини. За словами головного лікаря уряду Пряшівського самоврядного краю Юлія Збіновського, мета реформи полягала у покращенні управління фінансами у секторі охорони здоров’я і, таким чином, у поліпшенні якості надання медичних послуг населенню. Для досягнення цієї мети реформа скористалася перевагами ринкової економіки, передавши державні заклади охорони здоров’я у приватну власність. Аналогічний підхід було запроваджено і в сфері медичного страхування. Ці кроки дозволили децентралізувати сектор охорони здоров’я, припинити відтік ресурсів та корупційну практику. Реформа створила умови для конкуренції серед медичних страхових компаній, медичних закладів та персоналу, що зумовило значне зростання якості надання медичних послуг населенню Словаччини.

Юлій Збіновський працює в сфері охорони здоров’я уже 29 років, і зі вступом до Євроунії, – розповідає, – країні довелося пристосовувати чимало вимог та законів до європейських. Велика увага з боку євроспільноти нині приділяється профілактиці інфекційних захворювань, туберкульозу, СНІДу та онкозахворювань, а також поліпшенню якості стандарту життя та його тривалості. Словаччині ще багато чого необхідно зробити у цьому плані, бо якщо у розвинутих європейських країнах середня тривалість життя у чоловіків – 75, у жінок – 83, то словаки живуть відповідно 70 і 77. Нині у Словаччині грантами Євросоюзу фінансується чимало програм, що стосуються лікування та профілактики серцево-судинних та онкологічних захворювань. І вже нині, запевняє пан Юлій, прослідковується певний позитив стосовно запобігання прогресуванню цих страшних, притаманних усьому людству хвороб. І тут не обійшлося без вимог євроунії, згідно з якими доводиться більше уваги приділяти охороні навколишнього середовища, екології та підвищенню якості життя.

За словами Юлія Збіновського, 45% бюджету, спрямованого на медицину, йде на покриття вартості ліків. Тут існує ціла низка пільг та категорій, згідно з якими кожна соціальна група населення отримує певну знижку на придбання ліків. Є такі соціальні верстви людей, яким держава компенсує вартість ліків повністю, до прикладу, для діабетиків. Та попри усі позитивні зміни словацькому уряду необхідно докласти ще чимало зусиль та часу, аби досягти такого рівня і в медицині, і в якості життя своїх громадян, який уже давно досягли країни Західної Європи.

ОСВІТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ЗРАЗКА

В освітній системі Словаччини також відбулися реформи, пов’язані зі вступом до Європейського Союзу. Саме через освіту пролягає шлях до "об’єднаної Європи" – переконаний керуючий відділом освіти та мистецтва Пряшівського самоврядного краю Карол ЛАЦКО. Він визнає, що система освіти і справді потребувала негайного “євроремонту”, позитивний вплив якого вже мали змогу відчути тисячі словацьких школярів та студентів. Одним із відчутних позитивів сьогодення є можливість словацької молоді навчатися у престижних вищих освітніх закладах по всій Європі. Нині освіта у Словаччині є безкоштовною як для громадян країни, так і для осіб, що мають лише дозвіл на проживання в ній. До словацьких вузів зазвичай приймають у віці до 30 років, і іноземці можуть вступити до них або на підставі згоди уряду Словаччини щодо надання стипендії на навчання, або ж завдяки приватній угоді студента безпосередньо з вузом. Карол Лацко також є прихильником тісних добросусідських контактів з Україною. Бо нас єднає не тільки мовна схожість, але й ментальність.

Нині, – продовжує Карол Лацко, – Європейський соціальний фонд надає фінансову допомогу для розвитку освіти нових членів євроспільноти. Крім того словацькі науковці-педагоги запропонували концепцію освіти, яка б стала фундаментом розвитку системи освіти на найближчі 15–20 років і була стабільною в своєму поступовому розвитку без огляду на соціально-політичні зміни. Для цього Міністерством шкільництва Словаччини було створено комісію з вироблення "Концепції розвитку освіти й виховання в Словацькій Республіці”, який враховує словацькі національні традиції, історію і сучасні умови розвитку суспільства.

Позиція державної політики базується на відмові від директивних і тоталітарних методів виховання й розвитку особистості. А виконання основних положень Концепції розглядається як умова соціально-культурного відродження суспільства. Тому зрозумілим є й те, що педагогічний загал Словаччини вважає міжнародну співпрацю в галузі освіти вельми необхідною, оскільки за умови допомоги міжнародних експертів та освітніх програм ЄС можна швидше ліквідувати недоліки в системі освіти й реалізувати основні положення "Концепції розвитку освіти й виховання в Словацькій Республіці", яка порушує вирішення питань розвитку освіти на такому рівні, на якому починають вирішуватися проблеми освіти ромського етносу в розвинених країнах Європи.
Не залишилися поза державною увагою і культура та мистецтво. Анна Тренчиньова – референт відділу культури самоврядного Пряшівського краю каже, що завдяки європейській спільноті по всій Словаччині проводиться програма розвитку бібліотек – «Віртуа», завдяки якій можна замовити будь-яку книгу вдома. Чимало європейських грантів спрямовані на сучасні ремонти бібліотек, забезпечення їх Інтернетом і т.д. Нинішнього року уряд Пряшівського самоврядного краю виділив 1 млн. 500 тис. корун на закупівлю літератури, яка користується найбільшим попитом.

Дбають словаки і про збереження своєї архітектурної та історичної спадщини. І хоча у Пряшеві більша частина історичних будівель перебуває у приватних руках, жодна з них, на відміну від нас, не змінила свого первісного архітектурного стилю. У Пам’ятковому уряді просто не дозволять цього зробити, бо кожна реконструкція чи ремонт узгоджуються з цим органом, який дбає про збереження історичного обличчя древнього і по-сучасному дбайливо доглянутого міста.

P.S. Ознайомившись ближче із проблемами та здобутками нинішньої Словаччини, стає очевидним, що позитивних моментів, пов’язаних зі вступом країни до НАТО та Євросоюзу, чимало. Зокрема, значні кошти, які вивільнилися через те, що відпала необхідність самим дбати про власну безпеку, утримувати армію, спрямовуються на суспільні потреби. Не все, звичайно, однозначно і просто, але головне, що перед словацьким народом відкрилися нові перспективи і можливості розбудови сучасного суспільства, про які раніше доводилося хіба що мріяти.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати