Мешканці цього комплексу котеджів вважають, що це земний рай..
Кожний із 27 ветеранів, які тут проживають (а загалом містечко розраховано на 52 особи), має власну квартиру, повністю умебльовану, з телевізором, холодильником, телефоном.
Кожному сюди приносить листоноша пенсію, яка повністю в його розпорядженні, адже весь побут, харчування, медичне обслуговування - за рахунок Львівської залізниці.
Лікар Ірина Специвих слідкує за здоров'ям кожного, уважно вислуховує, який в кого настрій, що кому снилося. Оце останнє дуже важливе для стареньких. І вони щиро вдячні Ірині Олександрівні за чуйність і ласку.
У будинку ветеранів - режим довільний, їдальня - спільна. Тут все по-домашньому смачне і якісне. Про це дбає завідуюча виробництвом Катерина Сакундяк. Люблять мешканці цього унікального містечка поспілкуватися з директором Степаном Даниляком, запрошують його до своїх осель. Та й самі полюбляють ходити в гості одні до одних.
Не всі, звичайно, потрапили сюди від доброго життя. Пригадую, як колись мені розповідали, що жила тут Лідія Соколова. У роки війни вона водила поїзди, мала п'ятьох синів, а на старості опинилася в державному закладі. Були й такі, які просто «бомжували» перед тим, як потрапити сюди. І нині живуть в містечку такі, які мають родини, але щоб не заважати нікому, самі попросилися у дім ветеранів.
Степану Жадану, інваліду війни,- вже 92 роки. Має двох синів. Один живе в Росії, другий - в Івано-Франківську. Або Олена Хабар, якій також пішов дев'ятий десяток літ. їм, каже, тут добре. Усі мирно співіснують, хоч інколи мають і протилежні погляди. Але хіба нині на Україні це дивина? Дивина те, що ніяк не можуть у верхах порозумітися.
А тут - мир і злагода. Жителька містечка Поліна Цибузова сказала, що тут рай на землі. Завітали ми із заступником міського голови Чопа Арпадом Буркушем в деякі будиночки. У кімнатах - чисто, затишно. По телевізору передають якийсь
концерт. А що ще треба стареньким? Не дивно, що ми не раз чули: доки житимемо, будемо молитися, аби Кирпі було добре на тому світі. Справа в тім, що саме завдяки турботам колишнього директора «Укрзалізниці» Георгія Кирпи, нині вже покійного, у 2001 році у Чопі було відкрито містечко ветеранів.
...Гуляють по затишних алеях парку дідусі й бабусі. З відчиненого вікна одного з будиночків продовжує линути музика. Аби Бог дав здоров'я ветеранам та доля відрахувала ще не один рік пожити в цьому, як вони кажуть, раю. Та щоб рідні не забували (в кого вони є), і приїздили провідати тих, хто їм не чужий, але доживає віку на схилі літ далеко від них.
Марія ПІДГОРНА, "Вісті Ужгородщини"
23 червня 2007р.
Теги: