Ужгородська міськрада: Ранок вечора мудріший?

В п’ятирічній перспективі діяльності нового депутатського корпусу Ужгорода нинішня сесія є ключовою. В порядку денному її роботи проставлені організаційні питання, варіанти вирішення яких визначатимуть працездатність і ступінь рівноваги обох гілок ужгородської влади – представницької, що її уособлює депутатський корпус міста, і виконавської, представленою нинішнім міським головою Сергієм Ратушняком і його оточенням.

В оптимальному варіанті обидва крила ужгородської влади мали би взаємно контролювати і доповнювати одна одну. В ужгородських же реаліях стає очевидним, що міський голова Ужгорода, в силу свого характеру, прагне до максимально можливої монополізації владних ресурсів, використовуючи при цьому меркантильні прагнення частини депутатів, готових знехтувати інтересами міської громади заради особистих здобутків.

Саме тому першими пунктами порядку денного Сергій Ратушняк запропонував не обрання керівного складу ради – її секретаря і постійних комісій – що було би логічним, а затвердження власних заступників і виконавчого комітету. Пам’ятаючи газетні інтерв’ю щойнообраного мера, в яких він неоднозначно наголосив на тому, що депутатський корпус, в його уяві, є абсолютно зайвим елементом влади, а тому він обійдеться і без нього, депутати вибудували власний сценарій розвитку подій – спершу визначення кількості і повноважень постійних комісій ради і обрання їх голів, за тим – обрання секретаря ради, і лише згодом – формування виконавчих структур. І в такий спосіб застереглися від можливого завершення сесії мером одразу ж після того, як буде розглянута важлива для нього частина питань.

Розгляд і прийняття інших, менш актуальних питань порядку денного, вирішили перенести на друге пленарне засідання, яке мало би відбутися наприкінці цього тижня.

На цьому, початковому етапі розвитку сесійного дійства депутатський корпус, не зважаючи на свою політичну „різношерстість”, проявив завидну одностайність – проти внесення змін до порядку денного проголосувала тільки приватна Ратушнякова фракція „народників” у складі 8 депутатів, „за” – всі решту („Наша Україна”, „Пора”, БЮТ, соціалісти і регіонали), загалом 42 депутати.

Намічену конструктивну співпрацю зруйнували непомірні амбіції БЮТу. Політична сила, що отримала у міськраді формальну більшість у 17 депутатських „штиків” (проти, до прикладу, блоку „Нашої України” і „Пори”, що має лише на один голос менше), вирішила, що володіє монополією на владу. І, не маючи більшості у раді, заявила свої претензії на всі ключові посади в структурі ради – від секретаря до голів ключових депутатських комісій.

На тлі очевидного небажання фракції БЮТу відповісти згодою на пропозицію „Нашої України”, „Пори” і СПУ щодо формування в міськраді
демократичної коаліції ( відповідний документ, підписаний представниками трьох зазначених політичних сил, було передано керівнику фракції БЮТ Василю Цірику ще 9 травня) стає очевидним, що, висуваючи заздалегідь неприйнятні умови „співпраці” з демократичними силами у міськраді, керівництво БЮТу в такий спосіб шукає можливості легітимізації своїх стосунків з „народними литвинами” Ратушняка і регіоналами. Адже для формування дієздатної більшості в міськраді необхідно щонайменше три десятки депутатських голосів (мінімальна більшість – 26 голосів із 51-го). Їх, за умови роздмухування „конфлікту інтересів” з демократичними фракціями, ужгородський БЮТ може набрати лише з тими силами, співпрацю з якими категорично забороняє центральне керівництво БЮТу начолі з самою Юлією Тимошенко.

Було б зрозуміло, якби причиною такої поведінки ужгородських бютівців була незговірливість тих же „НУ”, „Пори” та СПУ. Але останні, на додачу до вже наявних у БЮТу посад керівника Управління майнової політики міста та заступника міського голови, абсолютно погоджуються з його правом претендувати ще й на посаду секретаря міськради та, на вибір, однієї з ключових комісій – бюджетної чи земельної. Більше того, гарантують повну підтримку під час відповідних голосувань.

Але БЮТові, схоже, потрібно не це. В інтересах бізнесової частини БЮТу ( а вона в цій політичній силі є домінуючою) – повне злиття представницької та виконавської гілок ужгородської влади. Безумовно, не в інтересах міської громади.

Саме тому „Наша Україна” і „Пора”, вичерпавши всі можливості переговорного процесу, відмовилися брати участь у цьому театралізованому дійстві. І, повернувшись до сесійної зали після чергових тупикових переговорів, не вставили свої картки для голосування у відповідні гнізда. Хочете дерибанити владу? Дерибаньте. Але без нас. Так, щоби навіть непосвяченим у нюанси ужгородської політики стало абсолютно зрозуміло: хто, з ким і в який спосіб.

Не звикнувши „працювати” в таких прозорих умовах, Сергій Ратушняк оголосив в роботі сесії тимчасову перерву. До десятої години наступного дня. Тобто, на пів дня і одну ніч.

Чи вистачить цього часового відрізку для обґрунтування необхідності витворення в Ужгородській міськраді неприродного тимошенківсько- литвинівсько-януковичівського владного конгломерату?

Ранок покаже...

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати