Автор, зокрема, стверджує, що діяльність науково-просвітницьких товариств має особливе значення для народів, які не мають власної держави. У першій половині ХХ століття діяльність товариства «Просвіта» зіграла ключову роль у формуванні української національної свідомості і на Закарпатті. Науковець Іван Стряпко пішов далі, бо каже: «Якби не було «Просвіти» на Закарпатті у 1920-39 роках, навряд чи можна було б говорити нині про входження нашого краю до складу України». Монографія автора відкриває по-новому час і громадсько-політичних та культурних діячів чехословацького період. У ній ґрунтовно висвітлено різні напрямки діяльності «Просвіти» – видавничу, літературну, музейну, бібліотечну, театральну та музичну, окрім економічної.
«Мене цікавив вплив «Просвіти» на громадсько-політичне життя краю, на розвиток культури», – каже науковець. Його дослідження має новий погляд на співпрацю між «Просвітою» та чехословацьким урядом. Спростовується той факт, що ці взаємини були більше негативним, ніж позитивними. Багато діячів Чехо-Словацького уряду сприяли «Просвіті» – допомагали утворювати читальні, здійснювали пожертви, деякі урядовці допомагали налагоджувати зв’зки. Сам президент Томаш Масарик дарував кошти на товариство, а загальна сума внесків у «Просвіту» міжвоєнного періоду склала понад 1 мільйон корун.
Монографія побачила світ у серії «Студія Регіоналістика», яку заснував Науково-дослідний інститут політичної регіоналістики УжНУ. Координатором цього проекту є кандидат історичних наук Маріан Токар. Це п’яте видання інституту, яке напрацьовує принципово нові підходи до висвітлення минулого. «Такого видання, – каже пан Токар, – Закарпаття ще не мало. Опрацьовано архіви Словаччини, Чехії, багато нових архівів знайдено у Державному архіві Закарпатської області в Берегові».
Як зазначає Іван Стряпко, товариство «Просвіта» тоді було єдине проукраїнське і розгорнуло свою діяльність за сприяння прогресивної інтелігенції з Галичини і Великої України, яка знаходила притулок в Чехо-Словаччині після поразки Визвольних змагань. На думку науковця, саме діяльність цих людей неабияк спричинилася до формування національної свідомості у той час, коли між «Просвітою» та конкуруючим Обществом імені О.Духновича точилася полеміка.
«Русофільський рух тоді добре стояв на Пряшівщині, і ми сьогодні саме там пожинаємо плоди політичного русинства, яке намагаються інтегрувати в Україну». – Зазначив дослідник. На карті Закарпаття теж прослідковуються райони, на які мали вплив українофільські чи русофільські течії. Зокрема, фенциківсько-бродіївська діяльність і нині відгукується в Мукачівському та Свалявському районах, а патріотична налаштованість Рахівського, Тячівського, Міжгірського чи Перечинського та інших районів засвідчує проукраїнські настрої в минулому.
Це друге видання про діяльність «Просвіти» у 20-30-х роках після книжки Павла Федаки, що вийшла друком у 90-х і була зумовлена часом. Голова Закарпатського товариства «Просвіта» привітав науковця з дуже потрібною монографією. Дослідження є ще одним свідченням складних передумов формування української національної ідентичності на Закарпатті.
