Найвища політика — екологічна

Екстремальна спека оголила чимало прихованих узимку екологічних проблем. Правда, Закарпаття у цьому плані виглядає ще не найгірше з-поміж інших регіонів України. У нас ще можна гуляти без протигазів, на відміну від Кривого Рогу, пити воду без кип’ятіння і фільтрування, на відміну від Донецька, не потерпати так від шуму, як у Києві, і від пилюки, як в Одесі. Ми не вимираємо такими темпами, як і Чернігівщина і переважна більшість інших областей. Але і нас допікають повені, гірські зсуви, облисіння гір унаслідок варварських рубок, загазованість Ужгорода вихлопними газами, фальсифіковані продукти харчування, брак питної води, захаращеність річкових берегів мільйонами петпляшок, відсутність заводів з переробки сміття, руйнування традиційних ландшафтів несанкціонованою забудовою – продовжувати можна дуже довго. Держава відверто капітулює перед подібними екологічними викликами. Відповідних законів прийнято немало, але їх ніхто особливо не виконує. Проблема коріниться у сфері суспільної свідомості, котра досить байдужа до подібних матерій, поки не відбудеться чергова катастрофа. Про Чорнобиль уже практично забули, забуваються поволі і повені 1998 і 2001 років. Така вже особливість людської психіки, і переломити це здатні преса, освіта, література, кіно. Й особливо церква.

З останнього приводу згадується колишній російський прем’єр Є.Гайдар. Коли в ході своїх шокових реформ він мав поїздку по регіонах, його там прямо запитали: “Єгоре Тимуровичу, та Ви хоч у Бога віруєте?” Той тільки проплямкав: “Та я взагалі-то агностик” (агностицизм вчить, що існування Боже неможливо ні довести, ні спростувати). Переважна більшість сучасних достойників України демонстративно підкреслює свою набожність. Але судячи з того, що ці мужі витворяють з довкіллям, вони агностики ще крутіші за Гайдара. Проте, принаймні, зі щорічним зростанням впливовості церкви вони змушені рахуватися. То ж у боротьбі за збереження усього, сотвореного Господом, церква мусить промовляти своє все вагоміше слово. Однієї з форм такої церковної боротьби за чистоту довкілля є проведення нею наукових конференцій.

Минулого року Ужгородська греко-католицька академія ім. Блаженного священномученика Теодора Ромжі вперше провела наукову конференцію, присвячену ювілею збірника “Церковное простопініє”, укладеного Іваном Бокшаєм. Захід був міжконфесійним, оскільки збірником досі користуються і греко-католики, і православні Закарпаття. Цими же днями в академії відбувається ще масштабніша міжнародна конференція за участю ряду німецьких організацій – “Церква і навколишнє середовище: європейський досвід та українські перспективи”. Співорганізаторами виступили німецький центр “Церква і довкілля”, кафедра теології Мюнхенського університету, інші німецькі структури, а також наші церковні і світські інституції, зокрема Ужгородський університет. Відкрив конференцію єпископ Мукачівської римо-католицької дієцезії Антал Майнек. Услід виступили греко-католицький владика Мілан Шашік, муфтій України Шейх Ахмед Тамим, єпископ реформатів Олександр Зан-Фабіян, рабин Івано-Франківська Мойше Лейб Колесник, отець Димитрій Сидор (православний єпископ Агапіт у день відкриття відзначав свій день ангела). Конференцію привітали представники облради й ОДА, Міністерства охорони навколишнього природного середовища, УжНУ.

На конференції багато говорилося про екологічну діяльність церкви в Україні і Німеччині, пропаганду нею ставлення до природи як до результату Божого творіння, про досвід зарубіжних церковно-екологічних організацій і необхідність створення подібних у нас. Зокрема, у Німеччині держава, церква й аграрний бізнес активно співпрацюють в екологічній сфері, здійснюють цілий ряд конкретних проектів. Учасники характеризували і критикували національну екологічну політику України. Духовенство неодноразово підкреслювало, що відповідальність за Створіння є основоположною вимогою релігійної етики, що екологічна криза є знаменням нашого часу, попередженням людству. Світські науковці теж детально аналізували сучасну екологічну етику і мораль, природоохоронну роль науки і мистецтва. Сьогодні конференція прийме розлогу ухвалу за результатами обговорення.

Слухаючи доповіді, не раз повертався до думки: а чим, власне, є Чорнобиль чи ті ж повені, як не спробою Створіння захиститися від одного зі своїх біологічних видів, чия господарська діяльність стала занадто руйнівною, скоротити людську популяцію, аби зберегти тисячі інших видів? Чи не це найголовніша причина вимирання українців? Стимуляція народжуваності (згадайте колишні бігборди “Кохаймося!”) навряд чи тут поможе – аж поки не буде принципово змінено національну ментальність, поки її не буде екологізовано. І роль церкви у цьому процесі безперечна.

Окрім суто природоохоронних моментів, конференція продемонструвала ще один великий позитив – зі сфери екології духу. На початку її відбулася екуменічна молитва за збереження довкілля, яку відправили представники шести конфесій. Прозвучали слова на церковнослов’янській, арабській і угорській мовах. Це був вражаючий контраст до нездатності наших світських політиків з різних таборів результативно спілкуватися між собою.

До того ж проведення подібних конференцій є засобом розбудови громадянського суспільства, реальної євро-інтеграції та й просто поверненням до цивілізованих параметрів функціонування суспільства. То ж, як казали римляни: “Ore et labore!” – “Молися і працюй!”.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати