ЄВРОРЕМОНТ СУСПІЛЬСТВА: СЛОВАЦЬКИЙ ПРОЕКТ

Скоріше навпаки – здебільшого панували прагнення нейтралітету. Однак дуже скоро словаки зрозуміли, що нейтральний статус – дуже дороге і не надто ефективне задоволення.

Зваживши усім суспільством плюси і мінуси такого об‘єднання у 2004 році, Словаччина стала членом ЄС та НАТО.

Чи не шкодують нині наші найближчі сусіди за тим, що зробили такий крок? Як євроінтеграція позначилася на якості їхнього щоденного життя? Ці питання ми з’ясовували під час зустрічей як з представниками влади – Пряшівського самоврядного краю та міських управ Пряшева та Бардієва – так і в розмовах з рядовими громадянами під час творчого відрядження до Словаччини.

«ЯКБИ МИ ЖИЛИ, ЯК ШВЕЙЦАРЦІ, ТО, МОЖЕ, Й НЕ ПОТРЕБУВАЛИ Б УНІЇ»

Керівник міського уряду Бардієва Юрій Поп’як каже, що підготовчий процес, а згодом і сам вступ його країни до Євроунії змусив словаків більш критично оцінити ситуацію, в якій вони перебували, порівняти її зі стандартами ЄС. Адже за більшістю параметрів (розвиток економіки, стан довкілля, комунікацій та систем життєзабезпечення, діяльність владних структур та в інших сферах) вони серйозно відстають від західноєвропейців. Прийшло й усвідомлення, що більшості кардинальних проблем самотужки, без докорінних суспільних змін, вдосконалення законодавства та переорієнтації психології громадян, не вирішити. «Звісно, якби ми жили, як швейцарці, то, може, й не потребували б унії», – каже пан Юрій.

Бардіїв хоча й невелике місто (33 тис. жителів), зате має поважну історію (перша писемна згадка датована 1241 роком) та чудовий середньовічний архітектурний комплекс, який у 2000 році занесено до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО. Вступ до євроспільноти відкрив місту можливість залучати вкрай необхідні кошти як на реконструкцію архітектурних пам’ятників, так і на розвиток інфраструктури міста. Протягом цих років за гранти ЄС було реалізовано цілу низку проектів – від завершення капітальної реконструкції історичної частини – Ратушної площі (ремонт будівель, систем водогону, каналізації, електро- і газопостачання, зв’язку, мощення бруківки) до будівництва громадського туалету. На ці роботи місто отримало гранти на загальну суму 45,7 млн. корун (майже 2 млн. дол.). Усі проекти, рішення по яких приймав Брюссель, фінансуються за схемою: 75% – кошти ЄС, 20% – з державної скарбниці, 5% – з міської. Результатом цієї співпраці уже сьогодні є відреставрований, наче писанка, центр міста, частково відновлені мури і вежі древньої фортеці, збудовано міський амфітеатр і міський туалет. Місто було також співучасником проектів, реалізованих крайовим управлінням культури, Словацькою агенцією дорожнього руху та Агенцією малого і середнього бізнесу. Спільно з ними у місті добудовано і оснащено сучасними засобами комунікації міську книгозбірню, створено туристично-інформаційний центр з бізнес-центром першого контакту та Польсько-словацький дім. Два останні слугують джерелом інформації для туристів, студентів та підприємців, які прагнуть дізнатися про цікаві об’єкти, а також потребують надання правової допомоги при заснуванні власного бізнесу в Словаччині та Польщі.

Це – матеріальна частина переваг членства у євроспільноті. Але є і такі речі, як можливість молодій людині здобувати освіту в університеті того європейського міста, яке вона собі обере. Чимало юних бардіївців нині студіюють у вишах Праги, Мюнхена, Відня, Берліна, Риму. Люди поважного віку, як, до прикладу, колишні педагоги Петро і Гелена Кузьмишини, будучи на пенсії, мають час не лише поратися у своїй «літній резиденції» у приміському селі Шарішська Чєрна, а й щоліта дозволяють собі поїхати на відпочинок до Польщі, Італії, Хорватії. Пані Гелена нещодавно подорожувала і Закарпаттям. Приїхала до нас, попри перераджування знайомих – мовляв, до України їхати не варто, бо там суцільні злидні. Наш край їй сподобався і приїхала б ще, якби не «порядки» на митниці…

«ЯКІСНО НОВУ СИСТЕМУ СУСПІЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ ТРЕБА НАДІЙНО ЗАХИСТИТИ»

Адміністративний центр краю – Пряшів (93 тис. мешканців) цими днями святкує 760-ту річницю першої писемної згадки про нього. Незважаючи на поважний вік, місто виглядає дбайливо доглянутим. Центр Пряшева – архітектурний ансамбль різних стилів (готика, ренесанс, бароко), без хаосу сучасної забудови (порівняймо з Ужгородом). Заступник міського голови Катерина Дюрчанська каже, що вступ Словаччини до Євроунії загалом має позитивні наслідки. Найперше – під час підготовки до вступу була нагода за кошти передвступних фондів «підтягнути» основні сфери життя міста до рівня вимог ЄС.

Чотирма наріжними каменями, на яких тримається євроспільнота, є вільний рух громадян, капіталу, праці й товару. Отож зі вступом у ЄС містом більш активно зацікавився іноземний інвестор. Лише цьогоріч у Пряшеві започаткували свою роботу 5 крупних компаній – 2 англійські, французька, німецька та американська. А це – нові робочі місця для городян (місто потребує близько 1500), надходження до бюджету, вирішення комунальних та гуманітарних питань. З іншого боку, словаки отримали можливість легально їхати працювати і вчитися до Австрії, Польщі, Німеччини та інших європейських країн, зміцнювати культурні, родинні, особисті стосунки з їхніми жителями. Практична реалізація принципових засад ЄС стабілізувала суспільні настрої. Люди відчули переваги життя у нових умовах, впевнилися, що їхні побоювання були безпідставними.

Членство у НАТО, на думку пані Дюрчанської, сприяє якраз економічному розвитку, оскільки інвестор потребує надійного захисту власного бізнесу. Приклад Словаччини підтверджує, що іноземний капітал активніше приходить до тієї країни, яка входить до колективної системи безпеки. «І якщо в нашій країні вже створено якісно нову систему цінностей і суспільних відносин, громадянських свобод, то її треба надійно захистити від спроб як зовнішніх загроз, так і терористичних актів. Найефективніше це можна зробити лише спільними силами країн – членів НАТО, не кажучи вже про фінансові вигоди, адже утримання власної армії старого взірця є у кілька разів витратнішим, ніж підтримання обороноздатності у рамках Північноатлантичного Альянсу», – переконана пані Катерина.

У ці дні мерія Пряшева спільно з адміністрацією краю готують для представлення у Брюсселі проект на здобуття гранту «Культурна столиця Європи». Щороку ЄС визначає два міста – зі «старої» і «нової» Європи для надання коштів на збереження культурних надбань. Минулоріч перемогу здобули австрійський Грац та столиця Литви – Вільнюс. Цього року свої кандидатури представлять Франція та Словаччина, і пряшівці дуже сподіваються, що переможуть саме вони, а за отримані кошти зроблять своє місто ще гарнішим і зручнішим. Собі на радість, гостям на втіху. Чого їм щиро і бажаємо досягти.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати