І тепер стає зрозуміло, чому 1917 року цар Микола ІІ з попами та величезним військом і жандармерією зазнали поразки, й чому шайка комуняків-голодранців узяла владу й тримає дотепер.
Минуло відтоді, коли нібито позбулися хахли-русини-кацапури комуняк при владі, лишень якихось двадцять років, як, овва, церква в Росії та Україні вочевидь і без ретуші знову злигалася з берилом, щоб раз і назавжди пересвідчитися: християнство та влада – одне ж барахло. Днедавні ж, як феодальний світ.
А щоб їхні масні писки не висувалися наразі з картонних дефективних масок, тут і фантазії ілюзіоніста з Голівуду не треба, варто тільки, скажімо, проїхати чотирнадцять кілометрів од Нересниці до Широкого Лугу. Й маєте, панове, – хресна дорога, як і за часів Стародавнього Рима, точніше не дорога, а яма на ямі, та вздовж путівця рябіє в очах од наставлених ідолів-хрестів…
Так і кортить наразі засунути голову в будь-яке вдоволене логовисько дарок-ганнусь хаятових, і крикнути спересердя звідти: «Богородица, Путина прогони!» Та стримують мене: надмірна цнотливість і потріпана хвойда-мораль…