Колода. Ніч.
Вилазять світляки –
Ворушиться блошине мерехтіння
У час забав,
Як папороть цвіте.
Прогнило все –
Повітря навіть трухле!
Базікає базіка в базилíці,
Іржа тим часом онде на цямрині
Їсть поїдом роз’їдене відро.
Води – катма.
Цілюще джерело
Хапається патьоками
За дно.
А довкруж
Пишуть вірші
Короїди
По стовбурах
Обчухраних
Дерев.
Як у раю,
Нівроку,
Благодать:
Щебече птаство,
Й безсоромна блядь
Підмахує
У мене
На очах.
Ех…
Спізнав я світ
І лад кощунам дав.
Вмостив яйце-райце
У засяг маковини.
Тепер мій шлях
Нагору, щоб
До днини
Явитись
Перед
Капищем
Святим…