Маю свою давню передісторію стосунків з КДБ – ще зі студентських років, коли нас, членів університетської «Просвіти» (створеної задовго до виникнення теперішніх «Просвіт») та «Студентського братства», оточували стукачами і проблемами. СБУ як спадкоємниця тієї одіозної структури моє ставлення до структур держбезпеки не змінила. Попри зміну ідеологічної суті вона, як на мене, в іншому набула гнилого, корумпованого змісту. Який бачать і про який говорять всі.
Останнім часом журналістика стала легкодоступною. При чому – в багатьох смислах. Бідність журналістів зумовлює їх повну залежність від великих грошей. А швидкий розвиток інтернет-технологій відкрив вхід до неї всім, кому не лінь – від відвертих пройдисвітів до абсолютних полудурків. В інтернетно-політичній площині до перших відношу невтомного аґентурного поширювача «русскава духа» на теренах Закарпаття Петю Гецка, до других – не менш невтомного «русіна» з реальною довідкою з Берегівського психдиспансера, що відносно недавно вигулькнув на інтернетних просторах під псевдонімом Микола Жалива.
З «прем’єр-міністером» Петею Гецком з його багатократними віртуальними проголошеннями незалежності підкремлівської Підкарпатської Русі усе зрозуміло. Майже зрозуміло. Бо в умовах повноцінної держави (отої, яка, за перефразованим висловом Фелікса Дзержинського, тільки тоді чогось вартує, коли здатна захищатися) палкий соратник недосадженого Димитрія Сидора мав би давно стати його сокамерником. Однак, попри те, вільно розгулює віртуальними і реальними просторами. Чому? – одне з моїх риторичних запитань до закарпатського СБУ.
«Тридубовий» севлюський Микола Жалива став однією з неозвучених причин мого виходу з закарпатського підрозділу Спілки журналістів. Бо коли відверті ідіоти, до того ж – кричущо неграмотні, беруться за журналістику, створюючи сайти і озвучуючи через неї свій ідіотизм, журналістика, якщо б була живою, мала б відреагувати. Натомість, вона цей ідіотизм тиражує.
Я б не писав цього поста, «присвяченого» виноградівському юродивому, і залишив би цього пацієнта його лікарям, як би не…
Сьогодні на своїй інтернетній «стінгазеті» це чудо, яке розгорнуло буйну діяльність під «кришою» родинних зв’язків з першим заступником голови Закарпатської ОДА і очільником фракції Партії регіонів в Закарпатській облраді Іваном Бушком, відверто поховало Україну. І проголосило готовність віддати Закарпаття Росії.
Я знаю, чим пріоритетно займається закарпатська СБУ. Звідки в її співробітників беруться гроші на дорожезні іномарки та величезні маєтки. Так само, як знають це і обговорюють у приватних розмовах інші закарпатці. Розумію, що часу на захист територіальної цілісності держави у цієї структури бракує.
Але, все-таки, панове СБУшники, може пора зайнятися і своїми прямими обов’язками?..