… Сподіваюсь, ще не одна сторінка буде написана про сільське життя малораківчан, про збережені ними традиції з діда-прадіда. Тут є про кого і про що писати - у селі Малий Раковець Іршавщини і справді живуть цікаві та унікальні люди.
До прикладу, кожна малораківчанка – справжня ґаздиня і майстриня на всі руки. У її хаті завжди чисто, аж блищить, все лежить на своєму місці, у неї завжди, хоч серед глибокої ночі, знайдеться що з’їсти і випити. Господарство, кури, корови, свині, городи, грядки, діти – все у порядку. Малораковецька жінка у часи косовиці встигає навіть до лісу по ягоди та гриби сходити, зробити євроремонт у хаті. А ви б бачили, як вони вправно косять траву, складають сіно в обороги, копиці! А як рубають дрова – лиш тріски летять. Одним словом, малораківчанки тим часом, поки їхні чоловіки на заробітках, усьому можуть дати ради. І дітей вивчити, себто, допомогти їм здобути вищу освіту. І у неділю чи свято прийти до церкви із манікюром, зачіскою, у модній сукні. Зірки кіно та естради – вихідні.
Пригадалась й іронічна фраза того ж таки редактора: «Яка ми зірка - Фединець». Для читачів скажу: мова зайшла про професора лікаря-хірурга Олександра Васильовича Фединця, якому 13 червня виповнилося б 115 років. До 90 народний професор не дожив два місяці. Правди ніде діти: Фединець ніколи не був «зіркою». Проте був Великим Лікарем. Таким він залишився у пам’яті багатьох людей, особливо малораківчан, котрі його слова та висловлювання цитують ще й тепер, його поради щодо здоров’я передають від батька й до сина.
З гордістю скажу і таке: три з половиною роки тому про Малий Раковець дізналася вся Україна, та й не тільки. Перший національний телеканал транслював півгодинний документальний фільм про звичаї та традиції Малого Раківця, про його жителів. Продюсерський центр «Закрита зона» зацікавився моїм раніше опублікованим матеріалом і на його основі відзняв фільм «Самогонщики».
Днями знову поїду у рідне село…
