«Мєждусобойчик» кількох «чиновників» від журналістики, сколочений задля п’янок, поїздок за кордон і торгівлі журналістськими квитками та довідками для отримання зброї в моєму розумінні – не Спілка. Тим більше не є Спілкою тусовка осіб, не здатна виступити на захист журналістів, коли у них палять автомобілі, чи української мови, якою вони (не)пишуть, у час, коли на неї замахнулася олігархічна банда, котра чи то купила, чи то вкрала владу у моїй країні.
Не хочу бути колегою по цеху багатьох людей, які легко здобули таке саме, як і в мене посвідчення. Не тому, що вважаю себе кращим за когось. Просто не вважаю журналістську «ксіву» індульгенцією від глупості, бездарності та продажності. Свою власну не використовував жодного разу з 1996 року, відколи її отримав. ЖОДНОГО.
Не розраховую, що когось чи щось мій крок змінить. Міняю виключно себе. Тому тих, хто відчує в цьому моєму кроці якусь загрозу для себе, прошу не турбуватися. Тим, хто в переддні перевиборів в Спілці поширював чутки, що я претендую в ній на якісь посади, привселюдно кажу – БРЕХНЯ. І залишаю їх наодинці з власним сумлінням чи його відсутністю.
Йду зі Спілки, користуючись оголошеною нею нагодою – перереєстрацією членства. Дозволяю виключити мене за несплату внесків. Мені байдуже. Внутрішньо я – не член. І це – найважливіше.