14-16 травня на розкішному ранчо «Золота гора», де няньо №1 Сан Санич рисуватиметься з годинником вартістю чистокровного верхового коня і в дорогих, як шатя Оксани Марченко, костюмі й краватці, і в черевиках із позолоченими шнурками, відбудеться чергова довгождана Міжнародна науково-практична конференція «Ерделівські читання». Там науково-практичні київські, наші та европейські світила такими навороченими термінами й глибокими мислями жонглюватимуть, що єство страх гложе. А я чоловік простий, до кулінарних шедеврів не звик, радий капусті з фасолею, тому знову вирішив не брати участи в поважному заході. Активної участи, себто з доповіддю, бо прийти посидіти й глянути у вічі великим ой як свербить.
Правда, паралельно виникла й инша ідея. Маю в колекції блокнот із філософськими роздумами Адальберта Ерделі, угорськомовними. Попросив маму перекласти їх на українську – відмовила, мовляв, не має дяки. Натомість я не збираюся шукати гунгаролога, а тим паче башляти, адже в мене нема стільки бабла, як у няня №2 Ван Ванича. Отже, кому цікаво, хто знає мову Петефі і кому не лінь, будь ласка, у коментах ознайомте загал із написаним. Навперед удячний. До речі, дозволяю й просто поцупити, плюс виступити на конференції: у моєму серці амбіції дослідника творчости художника вже не грають. Набридло. Допоки...
З повагою, Михайло Фединишинець
.jpg)
1 сторінка
.jpg)
2 сторінка
.jpg)
3 сторінка
.jpg)
4 сторінка
.jpg)
5 сторінка
-17.jpg)
6 сторінка
.jpg)
7 сторінка
.jpg)
8 сторінка
.jpg)
9 сторінка.jpg)
Розі й Розіка