Я була в Сербії. Років, напевно, 8 тому. Тоді мене вразили дві речі – безмежно доброзичливі і гостинні серби на фоні безмежно бідної постсовдепівської країни. Можливо, цього не було так помітно в столиці, хоча й вона тоді ще відбудовувалася після війни. Проте у віддалених містечках панувала повна фінансова розруха. Ми марно бродили по напівпорожніх магазинах (в той час вітрини українських вже давно блищали модними брендами), ресторани дивували дуже простим інтер’єром, не кажучи вже про старенький заношений одяг сербів, які на той час не могли собі дозволити практично нічого.
Проте вже тоді можна було здогадатися, що в цієї країни є велике прагнення вирватися з цих післявоєнних та посткомуністичних злиднів. В маленькому містечку (меншому за Ужгород), де ми зупинилися, був великий громадський басейн з символічною платою за вхід. І таких оздоровчих центрів для простих людей, як нам тоді казали серби, у них було чимало.
А ще, попри розпад багато чого, вони зуміли зберегти суто сербські підприємства – тобто ті, на яких виробляли якусь специфічну продукцію, яка користувалася попитом у світі. Ну наприклад, ми були на одному сільськогосподарському заводі з розведення спеціальних племінних корів, які були «візитною карткою». І на цій фермі все блищало, а люди ходили в білих халатах. Що мене теж тоді страшенно вразило.
Ну словом, а тепер Сербія має статус кандидата на вступ до ЄС. Вчора лідери спільноти визнали, що маленька небагата Сербія зробила величезний стрибок вперед, зуміла навести лад в своїх законах і, головне, довела, що в ній діють права та свободи людини. Та що там казати – навіть підписала договір з Румунією про визнання та лояльне ставлення до 30-тисячної румунськомовної спільноти, яка проживає в Сербії.
На черзі – Туреччина, Чорногорія, Македонія
Я не те, що ідеалізую ЕС. Я знаю, що там діють суворі, не завжди вигідні економічні правила, що там високі ціни, там теж є бомжі і безробітні...
Просто якось так «жаба» давить, коли країна, на вулицях якої (не рахувала, але впевнена на 100 відсотків) в десятки разів менше дорогих авто, а громадяни якої, та що там громадяни, навіть депутати навряд чи можуть так просто дозволити собі справжні сумочки та хустинки від Луї Віттона, так от – що ця країна перестрибнула в якесь зрозуміле майбутнє. З якимись виписаними свободами і правилами і стандартами, які не завжди погані. А часом навіть дуже корисні (наприклад стандарти лікування, будівництва доріг чи оплати праці). І взагалі – що ми зовні нічим не гірші, а навіть може й кращі. І модніші. І не дурніші. І так прос…ли нашу перспективу хоч якось наблизитися до людських правил життя. І так і будемо товктися в тих нескінченних принизливих чергах за візами – скоро вже і у Сербію, куди перед нами автоматично закриються двері, щойно вона вступить в ЄС та Шенген.
P.S. Те саме стосується і Болгарії, де в центрі Софії все ще можна побачити людей на возах, проте після вступу до ЄС там збудована найкраща лікарня в країні, безкоштовна і доступна для всіх простих людей. А депутати болгарського парламенту одягаються простіше, аніж люди на вулицях і жоден з них не має права на безкоштовну квартиру чи пожиттєве утримання від держави.
Словом, все «точно так», як у нас…