Засідання виконкому, на якому розглядалось 27 питань, пройшло блискавично: зрозуміло, що ніхто з 19 членів виконкому (присутніх було, здається, 14) не заглиблювались у кожний проект рішення. До того ж, проекти рішень, теоретично, проходять попереднє узгодження (у певних випадках й експертизу) у відповідних структурах. А ось стосовно цього у мене є питання.
Найбільше питання все ж до відділу інформаційних технологій та зв'язків з громадськістю Ужгородського міськвиконкому, який регулярно порушує п.2 ч. 1 ст. 15 ЗУ "Про доступ до публічної інформації". Вчергове на офіційному веб-сайті не опублікований не тільки порядок денний відкритих засідань Ужгородської міської ради та її виконавчого комітету, але й навіть розпорядження про скликання сьогоднішнього засідання. Тому можна лише дякувати п. Цукербергу за створення Facebook і секретарю Ужгородської міськради Щадею за те, що вчора ввечері і повідомив через Фейсбук про сьогоднішнє засідання виконкому. Ось так, Facebook виконує функції посадових осіб Ужгородського міськвиконкому (ще й не вимагає з громадян 63 грн. за це).
Одним словом, не варто очікувати відкритості чи підзвітності, якоїсь там відповідальності від сьогоднішньої ужгородської влади. Не здивуюсь, якщо завтра пан Погорєлов обнесе будівлю міської ради парканом, повісить на ньому замóк чи запустить з десяток церберів, щоб сторонні громадяни не заважали владі плідно працювати. Хоча церберів може й не треба: перед початком засідання виконкому сьогодні якийсь бюрократ не хотів мене пускати на це засідання. Для таких працівників я спеціально маю роздрукований примірник законів України, бо наші бюрократи звикли керуватись радянською практикою, якимись внутрішніми інструкціями, регламентами, усним наказами начальства – будь-чим, лише не чинними законами. І так звикли, що доходять до узурпації повноваження Верховної Ради.
Для прикладу, ЗУ "Про доступ до публічної інформації" зазначає: "право на доступ до публічної інформації гарантується доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством (п.4 ч.1 ст. 3). А ось виконком вирішив, що його рішення нічим не гірші за закони України, і доповнив цю норму закону таким приписом "... за погодженням з секретарем ради та керуючим справами виконкому відповідно" (п. 2.5 Положення про порядок забезпечення доступу до публічної інформації в Ужгородській міській раді та її виконавчих органах, № 268, від 20.07.11). Така нормотворчість Ужгородського міськвиконкому може кваліфікуватись і як перевищення повноважень (та ж стаття, за яку судять п. Тимошенко), і як узурпація влади (оскільки виключно законами України, а не рішеннями Ужгородської ради і її виконавчих органів, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод (п. 1 ст. 92 Конституції України), а згадана норма Закону (п.4 ч.1 ст. 3) ні про секретарів, ні керуючих справами виконкомів не згадує). Але прокуратура України наразі заклопотана іншими справами.
Відділ інформаційних технологій та зв'язків з громадськістю Ужгородської міської ради має у штаті лише дві чи три особи та один старий комп'ютер. І все ж, не вважаю це виправданням того, що міська влада наполегливо порушує закони, тишком-нишком приймає сумнівні рішення, діє закрито і непрозоро. А уявімо, що в міськраді зламався принтер, – так взагалі закриємо цю установу? А якщо принтер зламається у Верховній Раді чи в редакції газети "Голос України" – так ми й не знатимемо, які там закони приймаються? Якось по-дитячому, як на мене. Нема в міськраді доступу до Інтернету – друкуйте проекти рішень і вже прийняті рішення в газеті "Ужгород", вивішуйте їх на стенді в холі чи навіть при вході у будівлю міської ради – одним словом, було би бажання...
А тепер щодо білбордів. Мер сьогодні на засіданні виконкому двічі заявив, що ніякого мораторію на встановлення білбордів не було. Мораторію може й не було, але певні сигнали й запевнення міська влада давала регулярно останній рік. Ось витяг з липневого інтерв''ю головного архітектора міста:
- Якої ви думки про засилля зовнішньої реклами у місті?
- Це, звісно, не стільки моя компетенція, як моїх колег з муніципальної поліції, але я можу сказати, що носіїв зовнішньої реклами у нас аж занадто багато. Знаю, що в цьому напрямку міський голова налаштований працювати дуже рішуче. У 2011 році міською владою не було надано жодного дозволу на встановлення нових білбордів. Наразі ми чекаємо, коли закінчаться терміни договорів оренди з рекламодавцями, після чого поступово зрізатиме великі дошки, зменшивши їх кількість у межах міста десь у 5 разів. У Європі такої кількості білбордів у місті (тим більше у центрі) ви ніколи не побачите, а в нас вони вже повністю закрили парк на площі Дружби Народів. На мою думку, так бути не повинно, і дуже добре, що керівництво міста розуміє це.
Ага, розуміє... І міський голова справді дуже рішучо проштовхував рішення про розміщення в Ужгороді 20 нових і продовження дозволів на 174 існуючих білборди. Мер заспокоював присутніх, що мова йде лише про білборди на периферії. Я не знаю, де в місті тоді центр, якщо білборди на берегоукріплюючих стінах поруч із пішохідним мостом (Київська наб., пл. Театральна), п. Погорєлов вважає околицею міста. З мером зрозуміло. Питання до членів виконкому: чи було погоджено з ДАІ розміщення нових, а також існуючих, білбордів? На засіданні мені не дали можливості висловитись з цього питання.
Справа у тім, що попри щойно згадане перебирання Ужгородським міськвиконкомом повноважень Верховної Ради України, все ж є Закон України "Про дорожній рух", а там є норма про обов'язкове погодження розміщення у смугах відведення автомобільних доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг рекламоносіїв та інших споруд, які можуть створити перешкоди дорожньому руху (аб. 7 ст. 52-1). Треба, напевно, нагадати ужгородській владі, що правове поле України поширюється і на місто Ужгород.
Я розумію, що вісім членів виконкому, включно з мером, голосували за подальшу білбордизацію міста через гроші, у т.ч. для міста. Я розумію, Ужгороду потрібні кошти, у т.ч. на забезпечення колишніх мерів і членів їхніх сімей. Але все ж варто: (1) знати міру з білбордами, (2) мати певне уявлення про естетику міста, (3) думати про безпеку руху на вулицях міста, (4) пам'ятати власні PR-акції ("тому що послідовні").
Пропозиції. По-перше, ужгородцям не обирати таких "господарів". По-друге, і надалі спонукати міську владу, на чолі з міським головою, діяти у правовому полі України. Оскільки прокуратура цим не займається, хотілось би, щоб численні громадські організації і партії допомогли наставити міського голову, міську раду та її виконавчі органи на шлях істинний.
P.S. Для порівняння: так оздоблені береги річок у центрі Ужгорода (реклама) та Любляни (дзеркальний ефект од картин). "Реклама – наше все" – девіз Ужгорода (принаймні його очільників).
