Одне літо, школярем, я провів вакації у вуйка на виселках у Копаниці, подалі від села. Скотарив... І чого тільки не наслухався від його, історії-баєчки від царя Гороха до наших днів. В одній з своїх кощун я навіть вивів художній образ вуйка Дьолоґа. Він на те заслуговує.
Так ось... Був у вуйка кінь, звичайний собі коник-гуцулик, і звали його Сур'я. На моє запитання, чому так звуть коня, вуйко-філо(з)оф мені, малому, не зміг дати точну відповідь. Лише безсило махнув рукою: "Сур'я – бо Сур'я". Тоді й засмутило мене, що вуйко, який знає геть усе на світі, не може, здавалося б, на таке просте запитання відповісти.
Минули роки... Навчаючись в універі, під час студій історії світової літератури, потрапила мені до рук "Риґведа" з перфектною післямовою перекладачки з санскриту Тетяни Єлізаренкової (звичайно, російською мовою). Тут я ошелешено й прорік: "Вуйку, так ось, що означає слово "сур'я".
Виявляється, що там, у санскриті, й бережуть нашу правічність такі, здавалося б, незвичні нам, сущим, слова. Так, мало-помалу, й прилучився я до вивчення історії походження "Риґведи", зокрема, прилучився до праць, як українських, так зарубіжних науковців і тлумачів. Через що й зневірився відтак у так би мовити християнських цінностях (з їхніми облудними обструкціями). Захопився щиро правдивим минулим рідного краю. Раджу і вам!..
P.S. Сур'я з санскриту перекладається як "сонце". Бог Сонця в індуїзмі. В "Ріґведі" йому присвячено десять славнів (гімнів). Його вшановували як носія світла, знахура, а також як всевидюще око богів і небесного стража. Його властивості – колісниця, запряжена сімома кіньми, які уособлюють соняшні промені.