Сьогоднішнє рішення Верховної Ради про відміну "зимового" часу, якими би поясненнями не прикривалось, майже напевне є простим мавпуванням такого ж рішення, прийнятого президентом Росії Д. Медведєвим ще навесні. Хоча кажуть, що при переведенні стрілок двічі на рік порушуються біоритми людини, і тому у суперечці між економією електроенергії та здоров'ям нації перемогло здоров'я, і хоч наводять приклад навіть корів, які не розуміють переведення стрілок і тому відмовляються доїтися в новий для них час, насправді все не так. Тож давайте розберемося по суті, а потім дійдемо і до корів.
Так, переведення стрілок – це стрес для організму людини, так, після нього збільшується кількість викликів "швидкої". Але – проблема не у простому факті переведення стрілок, а в тому, що після – увага! – весняного переведення ми півроку живемо за невластивим нашому біогодиннику часом – аж до осені, коли ми досі переводили стрілки назад. Чомусь забувають, що найближчим до астрономічного (чи, якщо ваша ласка, біологічного) часу є зимовий, а не літній час. Згадуючи, що в СРСР почали переводити стрілки у 1981 році (в Угорщині – у 1980-му, в Чехословаччині – у 1979-му), чомусь забувають, що тоді був уведений "літній" час. Фактично навіть самого поняття "зимовий час" не існувало: був час "поясний" (а в СРСР – ще й "декретний", про що трохи нижче), і "поясний плюс 1 година", який і називався "літнім". Єдиним залишком того цілорічного "коректного" часу донині є годинник у російському Центрі управління польотами: коли вперше вводили "літній" час, у ЦУПі вирішили впродовж року лишатися на "поясному", щоб не збивати ритм роботи космонавтів (які щодня по кілька разів пролітають усі часові пояси). Тому ота горезвісна перебудова чи ломка організму на менш властивий його біоритмам лад протікала саме під час дії "літнього" часу. І корови відмовлялися доїтися саме влітку, коли доярки фактично приходили до них на годину раніше.
Однак і це ще не все. Весь СРСР і так, починаючи з 1930 року, випереджував "свої" часові пояси на одну годину. Сталося це так. У 1917 році Тимчасовий уряд за прикладом інших воюючих країн для більш раціонального використання світлої частини доби вводить "літній" час, котрий восени того ж року більшовики, що прийшли до влади, відмінили – до наступної весни. Такі переведення стрілок мали місце до 1930 року, коли декретом Раднаркому на території СРСР оцей "літній" час (поясний плюс 1 година) залишили на весь рік з формулюванням: "у цілях більш раціонального використання світлої частини доби та перерозподілу електроенергії між побутовим і виробничим споживанням". З того часу Москва, знаходячись у 2-му часовому поясі (Ґрінвіч плюс 2 години), живе за часом 3-го поясу. а коли у 1981 році, наслідуючи європейських сусідів (від яких зараз, очевидно, хочемо віддалитись), повернулися до практики введення "літнього" часу, то офіційно прийнятий у європейській частині СРСР час улітку став випереджувати астрономічний уже на 2 години. Коротше кажучи, сонце в зеніті знаходилось не о 12-й годині, як повсюди в світі, а о 14-й. З розпадом СРСР декретний час відмінили в країнах Балтії, Білорусі, Україні, Молдові – тобто там, віднявши 1 годину від московського часу, повернулися до свого поясного часу. Більше того, в 1991 році в єльцинській Росії спробували було відмінити декретний час і в Росії, але із-за незадоволення громадян (узимку в Москві темніло вже о 14-й годині) його восени того ж року відновили.
Більше всього розходження між астрономічним та офіційно прийнятим часом в СРСР було помітне на Закарпатті. Там до звичного доти середньоєвропейського ("місцевого", "по-місному") часу одразу ж додали 2 години, однак усі 40 років радянської влади закарпатці казали: "Йду на роботу о 7-й", маючи на увазі 9-ту "по Москві". А в 1981 році, коли ввели ще й літній час, він став випереджати астрономічний у реґіоні вже на 3 години – оце справді навантаження на біоритми! Уявіть собі: "за Сонцем" ще лише п'ята ранку, а на годиннику вже 8.00, і дітям час до школи. Після повернення в 1991 році до поясного часу "місцевий" час на Закарпатті вижив, хоча, видається, став менш уживаним – принаймні в Ужгороді та Мукачеві – все ж відмінність "від Сонця" складає вже лише одну годину.
Дехто з закарпатців, звиклий до того, що до "місцевого" часу треба додавати 2 години, навіть ремствував: "Зробили нам у Києві нову годинку: тепер мусимо від московського віднімати 3 години!" Тоді навіть Закарпатська облрада ввела було на території області "місцевий" час у якості офіційного (до речі, у той же час у Криму ввели московський час). Але тут почався справжній бедлам: установи працювали за місцевим часом (і то не всі; пам'ятаю, як на Рахівщині багато підприємств офіційно лишили київський час), міжобласні автобуси курсували за київським, а поїзди – за московським (ще існував СРСР)! Тому скоро все призвели до єдиного – східноєвропейського, або київського, часу. Хоча закарпатська влада і тут "відзначилася", по суті, лишивши офіційним московський час: адже чомусь на найзахіднішому Закарпатті установи відкриваються о восьмій (тобто, як раніше – о дев'ятій по-московськи), тоді як у набагато східнішому Києві – о дев'ятій!
Коли навесні Росія відмовилася від переходу на зимовий час, по суті віддаляючи себе від Європи (дехто обґрунтовував це тим, що надто вже велика часова різниця між Москвою і Владивостоком, і московський чиновник не встигає дати вказівок далекосхідному під час робочого дня), старший науковий співробітник лабораторії радіо астрометрії та геодинаміки Пулковської обсерваторії Віктор Горшков заявив, що "27 березня 2011 року Росія перейде на літній час і з цього моменту опиниться на дві години попереду всієї планети". Найцікавіше, що, всупереч висловлюванням офіційних осіб, насправді перемогла якраз економія – адже зараз і взимку стане темнішати на годину пізніше (правда, про те, що в Києві світатиме десь по 10-й ранку, чомусь забули). І знову Чоп від сусіднього угорського Загоня, а Ужгород від словацького Вишнього Німецького відділятимуть дві години. А як же ті установи на Закарпатті, що досі напівофіційно використовують місцевий час – угорські культурні установи, багато церковних парафій? Знову закарпатцям доведеться звикати, що 9-та година – це насправді 7-ма? Чи, може, Закарпатська облрада знову прийме рішення про повернення місцевого часу?..
Як бачимо, у повоєнний час всі переведення стрілок на радянському, а потім уже пострадянському просторі диктувалися скоріше політичними причинами, а не економічними і аж ніяк не турботою про здоров'я громадян.