Наприкінці минулого навчального року і протягом літніх місяців 2011 року компетентні особи інтенсивно займалися дальшою долею Основної школи (Початкової школи) з українською мовою навчання в селі Габура Меджилабірського округу. Нічого не вийшло: пройшов остаточний процес скасування школи. Обґрунтування традиційне: нестача грошей. І так замість школи в селі буде госпіс для невиліковно хворих осіб (по-словацьки hospic). Схоже, проти наміру скасування школи не був і сільський уряд (староста Микола Ющик).
17 серпня ц.р. відбулося засідання Міської ради (Mestská rada) в Гуменному, на якому було прийнято рішення переселити Основну школу-інтернат з українською мовою навчання (вул. Лесна) в Основну школу (вул. Лаборецька) в Гуменному зі словацькою мовою навчання. Аргумент подібний – нестача грошей і раціоналізація. Якщо таку постанову ухвалить Міське представництво (Mestské zástupiteľstvo) в Гуменному (мер міста – Яна Вальова, депутат словацького парламенту), це б означало кінець єдиної української школи в Гуменному від 31 серпня 2012 року. Такої думки колишній довгорічний директор школи Рудольф Дем'ян, український поет, автор кількох поетичних збірок.
Школа успішно діяла від 60-х років минулого століття, мала власний будинок, спеціально побудований для неї. В школі вчилися діти з Гуменного, а в інтернаті проживали діти з найвіддаленіших і колись найбідніших сіл всього регіону, передусім зі Снинщини. Щоправда, кількість учнів зменшилась до 70. За рішенням Міської ради наполовину буде скорочено і кількість працівників школи, в тому числі і педагогічний склад. Поки що в інтернаті ще буде проживати приблизно 28 дітей. Через ліквідацію шкільної їдальні при Основній школі-інтернаті харчування учнів буде забезпечене в шкільній їдальні при Середній медичній школі, в якій до недавнього часу поруч зі словацькими існували і паралельні українські класи.
При Основній школі-інтернаті довгими роками діяв уславлений дитячий колектив "Незабудка", який виступав на багатьох фестивалях і змаганнях не лише в рамках Словаччини, але і за її межами і широко-далеко ніс славу української пісні та українського художнього слова.
Станом згаданих шкіл кілька разів займалася Президія Центральної ради Союзу русинів-українців Словацької Республіки (СРУСР). Безуспішно. Так, наприклад, в листі Міністерства шкільництва СР, який надійшов 17 серпня ц. р. на адресу СРУСР, ситуація аргументується нестачею грошей для школи в Габурі. Цим доля національної школи остаточно запечатана.
Кількість українських шкіл у Словаччині невпинно зменшується. З колишніх близько 250 шкіл з українською мовою навчання і з вивченням української мови у 60-х роках минулого століття залишилося лише вісім. У новому навчального році українську мову будуть вивчати вже лише в Орябині та Удолі Старолюбовнянського округу, Хмельовій і Нижній Полянці Бардіївського округу, Руській Порубі Гуменського округу та в Основній школі в Гуменному, Ублі Снинського округу та в З'єднаній школі ім. Т. Шевченка в Пряшеві. Поруч з тим група дітей вивчає українську мову також у Свиднику.
Чи ж довга доля судилася і їм?