Дерев'яна Святодухівська церква 17 століття в Колочаві давно є візитівкою цього знаменитого села. В енциклопедії "Церкви України. Закарпаття" відомий мистецтвознавець Михайло Сирохман твердить, що вона "належить до найвищих архітектурних досягнень Закарпаття".
"Церква струнка і досконала в пропорціях. Головні елементи дивовижно збалансовані... Висока вежа завершена чудовим бароковим ансамблем" -- пише він.
Не дивно, що Святодухівський дерев'яний храм, що пережив закриття з ідеологічних причин ще за часів Чехославаччини та музей атеїзму за комуністичної доби фігурує на неофіційному гербі села. Саме ця пам'ятка архітектури приваблювала до Колочави туристів ще задовго до створення цілої низки музеїв, які нині успішно працюють в цьому селі.
До того ж, на подвір'ї церкви знаходяться поховання чотирьох чеських жандармів, які загинули під час служби в Колочаві. (Двох застрелив опришок Микола Шугай). Окрім цих могил, що стали вже туристичним об'єктом, який із задоволенням відвідують чехи, тут торік відкрили і єдиний на Закарпатті пам'ятник книжці – місцевому рукописному требнику "Перлу драгоцінному".
І яким же було моє здивування, коли днями відвідавши Колочаву, був вражений, що поруч із церквою-пам'яткою побачив недобудовану двоповерхову цегляну споруду, яка повністю перекриває вид на церкву з головної дороги. А з іншого боку вже теж стоїть загороджений металевою сіткою придорожній клаптик землі, який чекає свого будівництва. Таким чином не те, що турист, але й колочавець скоро не знайде в рідному селі шедевра дерев'яного зодчества. Церква буде звідусіль закрита будинками. Через ці недолугі будівництва її вже навіть важко сфотографувати з віддалі.
Ось такий шедевр затулятиме памятку всеукраїнського значення
Такого варварства я не зустрічав ніде. Те, що має стояти напоказ і є гордістю цілого краю забудовують примітивними спорудами, порушуючи всі писані і неписані закони. Зокрема, і про охоронну зону довкола пам'ятки культури загальноукраїнського значення.
Це тим дивніше, що Колочава останнім часом прагне здобути статус туристичної столиці Верховини. То чи знає тут ліва рука, що чинить права? Винні за таке варварство повинні бути покарані, а земля має бути повернена пам'ятці.
Також обурення туристів викликає той факт, що подвір'я церкви більшість часу замкнене на колодицю і оглянути шедевр народного зодчества доводиться крізь шпари огорожі. Вельми своєрідне трактування туризму в туристичному центрі!
P.S. За коментарем про ситуацію довкола Колочавської дерев'яної церкви ми звернулися до головного архітектора області Андрія Жиги. Він нам показав лист відділу архітектури Міжгірської райдержадмінстрації від 19 жовтня 2010 року до начальника інспекції ДАБК.
Ось його текст: "Перевіркою забудови в с. Колочава виявлено самовільне будівництво в охоронній зоні пам'ятки архітектури ХVII століття Святодухівської церкви та дзвіниці. За наявними у відділі регіонального розвитку, містобудування та архітектури даними, будівництво проводиться мешканцем с.Колочава-Горб Віктором Шандором. На усні попередження керівництва місцевої ради та відділу про припинення будівництва не реагує і продовжує його здійснення.
Враховуючи вищенаведене просимо інспекцію вжити невідкладних заходів впливу про припинення самочинних дій В.В.Шандором і приведення ділянки у відповідний попередній стан".
Головний архітектор області не розуміє, чому за ці 10 місяців інспекція державного архітектурно-будівельного контролю не вжила заходів по знесенню самовільного будівництва. Адже охоронна зона Святодухівської церкви і дзвінниці чітко окреслена і зафіксована у паспорті пам'ятки, який створений у 1980-му і підтверджений у 2004 році. І обидві виділені ділянки є незаконними, бо знаходяться в охоронній зоні, на які повноваження сільради не поширюються.
"Після знесення самовільного будівництва прокуратура має подати протест до Колочавської сільської ради, котра зобов'язана відмінити незаконне рішення про виділення ділянок у охоронній зоні", -- пояснив обласний архітектор.
Андрій Жига нарікається, що ситуація із Колочавською церквою, на жаль, не поодинока. Так, самовільні будівництва здійснюються в охоронній зоні Середнянського замку і навіть Горянської ротонди. Нещодавно архітектурно-художня рада при обласному архітворові відхилила проект спорудження пам'ятника виноробу у Виноградові якраз через те, що його хотіли споруджувати в охоронній зоні францисканського костелу і монастиря.
"У нас не так багато пам'яток історії та архітектури, аби ми могли ними ось так недбало розпоряджатися. Що ж тоді залишиться нашим нащадкам? Закон чітко регламентує, що охоронна зона пам'яток є недоторканна. Так що тут не може бути ніяких двозначностей", -- твердить головний архітектор Закарпаття.