Я б зрозумів, і сприйняв, якби Тимошенко судили за корупцію і приховування прибутків (з тисячими інших можновладців). Думаю, тоді лише би осліплені любов''ю до Леді Ю заперечували, що статки пані Тимошенко сумнівні.
Питання "а судді хто?", звісно, риторичне. А ось питання "Хто винен?" має відповіді.
Для прикладу, за п'ять років y владі Тимошенко анічогісінько не зробила, щоб очистити правоохоронну чи судову системи. Навпаки, її колишнього близького соратника (і адвоката) вважають чи не головним впроваджувачем феномену рейдерства в Україні. Заступник Голови БЮТ свого часу навіть пропонував нагородити Лозінського за сприяння у правоoхоронній діяльності. Щось я також не пригадую ані захоплень щитових у ВРУ, ані більш традиційних форм парламентської діяльності, як от внесення і голосування законопроектів від фракції БЮТ чи Уряду Тимошенко, направлених на боротьбу з корупцією чи залежністю суддів.
Найбільшу іронію викликає такий собі політолог, який каже "Сьогодні посадили Тимошенко, завтра прийдуть за тобою". Ось поясніть, чому чергова посадка Тимошенко має стати якимось водоподілом для звичайного українця? Наче вчора "правоохоронні" органи й суди не могли безкарно і безпідставно згноїти людину у тюрмі? Так було при Кучмі, так було при Ющенко, так є при Януковичі, і ймовірно так буде при наступному Президентові.
Ось цікаво, коли Юлія Володимирівна наполегливо створювала у 2009 році коаліцію з Віктором Федоровичем (славнозвісний ПРіБЮТ), вона керувалась турботою про звичайного громадянина, про верховенство права, про демократію (за лаштунками)? Особисто я у це слабо вірю. Так чому Турчинов і ще хтось з соратників очікує, що народ має віддячити Тимошенко про її "турботу" повстанням? Вибачте, я не думаю, що змінивши Януковича на Тимошенко ми хоч на йоту наблизимось до суспільства верховенства права. Піднімати Тимошенко на прапор боротьби з корупцією і ангажованістю судів, за демократію і свободу слова – смішно.
Перешкодити обранню Януковича пані Тимошенко могла після першого туру президентських виборів минулого року. Не захотіла. Бо, як і Ющенко, вірить у своє месіанство: в Україні нема іншого лідера, іншої опозиції, іншого "ума, чести и совести", окрім Тимошенко. Або через те, що контроль над усією країною з усіма її ресурсами занадто привабливий. Яка влада – така й опозиція. Через неперебірливість і повну деградації цінностей серед прихильників обох таборів.
Так, особисто мені шкода Тимошенко як людину. Вона справді є жертвою політичних репресій. Якщо вже й саджати, то не за газові угоди треба. І не вибірково Тимошенко з десятком колишніх чиновників. Сидіти повинна ціла плеяда вчорашніх і сьогоднішніх достойників – від Януковича до землевпорядника якогось села на Південному Березі Криму чи працівниці-хабарниці місцевого ОВІРу. Але очікувати, що на захист Тимошенко повстане народ – це або наївність, або цинічне переконання, що весь народ є безголовим. Не весь.
Повставати українцям потрібно давно. Але не через Тимошенко у 2011 р. чи Колеснікова або Кірпу 2005 р.
Поштовхом до революції в Тунісі став відчайдушний протест проти свавілля влади дрібного підприємця. А як українці підтримали свій Податковий майдна? Як реагують на рутинні вбивства громадян міліцією і мажорами (у т.ч. бютівськими)?
Не мова у нас теляча, а терпіння.
Фото AFP