Панові Ребрику - не для дискусії

Отже:

Хочу подякувати п. Ребрикові за розлогу статтю про біографію Марка Бараболі, однак і висловити певне здивування з приводу деяких його акцентів. А саме:

1. Твердження, що "не десь відкрилося світові, де й коли погасла зоря Бараболі"; "все нове – це забуте старе". Навіщо такий сарказм? Я ніде у своєму матеріалі і словом не обмовився, що саме я і саме зараз віднайшов був "згаслу зорю". Більше того, всі лаври "відкривача" фактів про останні дні І. Рознійчука я прямо віддав п. Ребрикові, написавши: "...лише на початку 1990-х закарпатському літературознавцеві Івану Ребрику вдалося отримати в архівах досі "совсекретні" документи", які далі цитую.

На що я претендую, і, напевне, заслужено, це на віднайдення могили Івана Рознійчука. Бо дані про те, що він помер у Краснодарському краю є не тільки в розвідці І. Ребрика, але і в багатьох інших джерелах, напр., у статті про Рознійчука в "Енциклопедії Підкарпатської Русі" І. Попа, статті про річницю Карпатської України, що була надрукована в "Срібній Землі" тощо. Однак ніхто не знав, чи збереглася власне могила. Не знав цього і п. Ребрик, який прямо пише про це: "Ми не знаємо, де його (І. Рознійчука) могила. Знаємо квадрат і номер. Знаємо, що десь під Краснодаром... Якщо не розрита плугом Відродження та Цілини..." Ні, пане Іване, не розрита!

Окрім того, в матеріалі на сайті вперше оприлюднено облікову картку МО РФ, де вказано, що рядовий І. Рознійчук загинув 25.11.1945 р. (при цьому термін "загинув" тут є хибним). І саме мені у краснодарському військкоматі прокоментували цю картку, про що я також уперше написав.

2. Стосовно того, хто і як сприйняв мій матеріал ("...ця інформація сприйнята нині як найсвіжіша"). Так, у "Новинах Закарпаття" у № 86 – 87 від 7 серпня 2010 року була надрукована моя стаття про знайдення могили Марка Бараболі. Однак (не хочу в жодному разі якось принизити шановні НЗ) я за цей час не почув жодного відгуку про цей матеріал від кого б то не було, включаючи своїх закарпатських знайомих, які цікавляться літературним процесом на Закарпатті. Тому природно, що для багатьох ця інформація виявилась "найсвіжішою". Окрім цього, матеріал у НЗ вийшов до моєї зустрічі з п. Ребриком, під час якої він мені люб'язно надав тексти своїх статей 20-річної давності, а також матеріали з московського архіву. Так ось, не маючи ще тексту довідки про смерть, я в НЗ на основі доступних мені на той час документів писав, що точна дата смерті І. Рознійчука невідома – в різних документах подається 7, 17 та 25 листопада 1945 р. А тепер у свій матеріал я вніс поправку, вказавши дату згідно акту про смерть.

3. Чесно кажучи, я не пам'ятаю, щоб під час нашої зустрічі п. Ребрик "акцентував на тому", що його найбільше цікавить те, хто саме подбав про вкарбування імені військовополоненого Рознійчука серед імен червоноармійців. Більше того, я висловлюю припущення, що, можливо, Рознійчук сам здався у полон і тому отримав у Червоній Армії звання рядового (замість єфрейтора в армії угорській), бо багато хто пише про те, що він, знаючи багато мов, працював у таборі перекладачем. Стосовно ж місця поховання, то це – перепоховання, бо, як про це сказано в статті, дати смерті різняться від 1942 по 1945 рр.

Ось чому я вирішив запропонувати цей матеріал для оприлюднення на сайті Закарпаття онлайн (до речі, сам п. Ребрик вказує, що його давній матеріал був опублікований у кількох виданнях, то чому не можна цього робити іншим?).

З повагою,

Володимир Пукіш,
Краснодарський край,
Росія