Та...Наразі закохані в себе горлопані мовчать... Скажімо, ще живий, ще не вмер у своїх поетичних рядках геній нації Мідяка – де ж ви, пане Петре? Совість і цукор мого народу...
Знаємо, що поет і пристосуванець Василь Густі з його загнузданим й обідраним йоб-поколінням поетів уже з червоно-синіми паровозами Драча і Павличка повмирали як горлопани разом з їхнім "усобшим" Радянським Союзом!
Нарешті, думав я, що поет Петро Мідянка, в одній особі, з Широкого Лугу, на кшталт того діда з бородою Льва Толстого з Ясної Поляни, штовхатиме мислі свої високочолі часто-густо -- малоосвіченому народу в русино-ромо-румуно-мадярському краї, принаймні на сьому сайті...Йух на, Оросе!.. Дякую... Знаю, що члени СПУ й АУП зважають тільки на свій статус. Але ж -- Широкий Луг і не Київ, і не Ужгород, а про намальований у П*ємонті Львів нема що й казати.
Широкий Луг – се повноцінна полонинська держава з своїм особливим правом відвертості й зневіри! (Недавно я повернувся звідти, й наче там (зазвідайте кожного в селі) живу повік.
Та, до слова, не сприймаю я будь-яких добре написаних віршів без свіжих у нинішньому світі новин... Практика!.. Чую, коли пише піїт собі на втіху, або людям на радість!
А тут, гляди, Петро Мідянка, засвітився в поетично-кацапському конкурсі "Кіевскіє лаври". Можу зрозуміти ще неотесаного поета Андрія Любку з його сидінням на унітазі, який під час опорожненням ним -- паплюжить вартих уваги поетів і Рильського, і Тичину в своїх не вельми, можна сказати, довершених віршах, то, звісно, йому, не визначеному з його непевним віком небораку, місяць-два можна пробачити за те, що бере участь у таких малоросійських водевілях, але ж, Петро Мідянка, улюбленець гаркаво-"закодованих" у собі галіційо-київських професійних поетів, так обісрав на тих "кацапо-кіевскіх лаврах" чистосердечний Широкий Луг... Що я тепер, коли часом бачу на вулицях столиці професійного українського патріота Максима Стріху, який ніяк не вимовить ані під цівкою "шмайсера" літеру "р", ані під розгорнутим, ба, навіть пахучими житом і пшеницею, жовто-блакитним прапором, так і хочу запитати: "Невже ви, "богообрані", не могли застерегти нашого і вашого великого поета Петра Мідянку від такої національної ганьби?.."
Але "богообрані" мене вперто не чують, і не помічають, а я, відповідно, вже не зважаю на те...
А тим часом чутливі до болю закарпатці Антон Симкович та Олег Диба щиро на сьому сайті переймаються долею рідного краю. Може, поетові Петрові Мідянці варто бути ближче до тої жовтої глини з аршицею, що держить Широкий Луг під полонинським небом, ніж тусуватися в Києві з абияким людом на полатаному асфальті... (З поетів у даному разі шляхетно повів себе молодий Коробчук).
Адже знання і розум поета передусім потрібні його кревнякам! Пишіть май часто, Петре Миколовичу, на сись сайт. І вашу чутливу й здібну пані Людмилу підбивайте на те... Лишіть*ся всяких облудних "лаврів"! Адже в Широкому Лузі росте правічний бук. І "Луйтра в небо" написана тута... Хоч, луйтра з часом буває хистка... Але, право кожного чинити те, що йому заманеться!