Сам факт порушення справи може навіть схвалюватись – якби з таким самим запалом прокуратура паралельно проводила слідчі дії з Бoгатирьовою щодо працевлаштування нею своїх хатніх працівників у РНБО чи з керівником служби Президента та народним депутатом – за надання кухареві Януковича рангу держслужбовця. І сотнями інших – оскільки подібна практика в Україні поширена. Але доблесна прокуратура пресу не читає, про кухарів і покоївок із зарплатнею, пільгами та статусом державних службовців чути не чула. Бо не вона обіцяла почути кожного. Вони (обурені вибірковим застосуванням закону) репетують, вона (прокуратура) – працює. Хоч вибірково, але наполегливо.
Вибіркове правосуддя – ніяк не ознака законності, справедливості чи правопорядку. Вибіркове правосуддя – це беззаконня, репресії й ознака слабкості влади. Не вважаю себе прихильником Луценка. Більше того, переконаний, що він, разом з Ющенком, Тимошенко й іншими помаранчевими "достойниками", сплюндрували історичний шанс змінити країну, і надовго вбили в народі віру. Особисто Луценку не можу вибачити те, що за весь час у статусі міністра не провів реформи міліції (окрім мобільних груп для перевірок ІТТ і декількох звільнень за знущання міліціонерами над громадянами). За ганьбу у Франкфурті. За те, що грудьми захищав корупційну норму про "добровільні" пожертви й додаткові платні послуги, які надає міліція. Але...
Гидко читати коментарі, де "маленькі українці" зловтішаються: мовляв, "так і треба алкоголіку", хай "цей клоун" відповідає за гріхи помаранчевих... Ніхто не просить любити Луценка, поважати чи навіть сприймати серйозно. Але повинна бути банальна людяність. Особливо, якщо врахувати, що на Різдво й Великдень цілі натовпи українців прямують до церкви. Чи християнство ними розуміється як бовваніння у церкві, радше ніж сповідування загальнолюдських, у т.ч. християнських, цінностей? Той же набожний православний Президент ветував, а минулого тижня слухняний Парламент відхилив законопроект № 7084, який міг частково зменшити репресивність досудового слідства в Україні.Ось вам і Яков 2:14...
Луценко голодує не тому, що йому не до смаку баланда, бо звик до марципанів. І навіть не тому, що вважає справу надуманою. "Правозохисник" Багіров гнівиться, що Луценко хоче уникнути правосуддя, якщо чекатиме на рішення суду вдома, а не в СІЗО. Пане Багіров, у цивілізованому світі підозрюваних беруть під варту, лише якщо вони становлять небезпеку або існує реальне побоювання щодо ухиляння від слідства чи суду. Невзяття під варту на стадії слідства чи судового розгляду – це ще не ознака уникнення правосуддя. Правосуддя – це коли всі винні справедливо покарані. Всі. А не – "що дозволено Юпітеру, не дозволено бику".
Проблема не тільки в тому, що Луценка тримають за ґратами вже декілька місяців, а у тому, що в українських СІЗО тисячі підозрюваних сидять у справах, де взяття під варту не обґрунтоване. Це не я сказав. Про це вже рік поспіль говорять чи не всі, хто бодай трохи знайомий з українськими правоохоронною, судовою і тюремною системами. Та ж таки Пенітенціарна служба України ще декілька років тому зазначала у своїй Білій книзі, що українські суди й слідчі необґрунтовано застосовують узяття під варту чи не як єдиний запобіжний метод, й рекомендувала змінити таку репресивну практику. Тюремщики жалілися, що через це українські СІЗО переповнені. Але якби вони справді хотіли змінити стан справ, було би дивно не використати абсурдне утримання судом Луценка в СІЗО для своїй "реформаторської" кампанії за зміцнення поваги до прав людини, людської гідності, гуманізму (й що ще там на словах впроваджує тюремна служба). Стросс-Кана, підозрюваного у зґвалтуванні, випустили під заставу, а підозрюваного у ненасильницькому злочині Луценка вже який місяць тримають під вартою. І не просто тримають, а кинули на це стільки ресурсів, скільки не пам'ятає навіть судовий процес над Онопрієнком.
Та сумно не тільки від цього. Навіть не стільки дошкуляє той факт, що той-таки прокурор з заступниками, ба, більше – ще радянські (!) функціонери й – увага – колишній помічник (!) народного депутата живуть за казенний рахунок на держдачах або у Баден-Бадені. І так зрозуміло, що в Україні питання "а судді хто?" риторичне. Але, як писав Шевченко, "не жаль на злого" – "а жаль великий на людей, на тих юродивих дітей" – злопихателів. Сумно від того, що народ зчерствів, віддав свою гідність і людяність на поталу владі. У кращому випадку він "не гавкне, не лайне", у гіршому – позловтішається. Зрозуміти народ можна: він у масі своїй безправний, і коли поодинокий представник влади, як-от Луценко, проходить через беззаконня, страждання і приниження, з яким щоденно живуть мільйони, народ відчуває певну сатисфакцію. Карлик сміється тоді, коли бачить ще меншого карлика. Шкода, якщо ми стаємо нацією таких ось карликів.