Один з обов'язкових пунктів екскурсій, які я зазвичай роблю для своїх чужоземних друзів, – Ужгородський та Мукачівський замки. Бо сакури – цвітуть та відцвітають, нарциси теж – то ще нема, то вже нема, а дві фортеці велично стоять вже не перші сто років і ніякі бусурмани не змогли завоювати їх та стерти з лиця землі. Так що я завжди впевнена, що куди-куди, а в наші прекрасні замки ми завжди потрапимо – за будь-якої погоди.
Та не так ся стало, як гадало. Те, що не змогли зробити бусурмани, доробили наші закарпатські... перебачте... бики.
Субота. Розпал травневих канікул. Під Мукачівським замком – море туристів з усіх усюд. На воротах нас зустрічає чоловік років 60-ти. І чисто по-нашому пояснює гостям, які здолали по 800-1000 км, щоб побачити красоти Мукачева: "Слухайте, прийдете завтра, бо ниська закрито, туй свальба буде. Но ви, коли знімаєте ресторан, то вас тоже не пускавуть. Та й туй так – заплатили за замок і всьо."
У повітрі наростає тихий гул – туристи обурені. Туристи ображені. Туристи просто шоковані. І не лише тому, що замок закрили у самий розпал весняної відпустки – золотий час для будь-якого туристичного регіону. А ще й тому, що закрили не просто щось – а сам замок. І не просто чомусь – а через якусь приватну примху. Чиюсь забаганку – бачте, відчути себе володарем замку. А холопи, себто прості туристи, нехай сидять за парканом – "нич ся не стане, почекавуть".
Я особисто горіла від сорому – і намагалася втокмачити охоронцеві, що замок – це не ресторан, а надбання всього народу. На що він відповів, що ніяке це не надбання, а приміщення, яке вони (колектив, який працює в замку???) винайняли у держави на 15 років, щоб здавати в оренду і заробляти на цьому гроші.
Грім від обурення туристів вдарив у кортеж молодих. Коли солідна іномарка з нареченими під'їхала до воріт замку, люди своїми тілами просто перекрили їй шлях.
І тоді сталося те, що не дозволили б собі навіть дуже великі пани, які коли-небудь жили у Мукачівському замку: весільний джип просто протаранив натовп, відпихнувши людей своїм громіздким капотом.
Міліціонер, який якраз навідався до замку, мовчки пішов геть.
Мабуть, у замку одружувався дуже крутий жених з дуже крутою нареченою.
Одне слово, пани... Йой, перебачте, ... бики...
П.С. Услід крутому весільному кортежу ще довго лунали "побажання". А більшість туристів ще й приказували, що більше ніколи не приїдуть у Мукачево.