У Києві в університеті "Крок" за сприяння першого (а відтак він був ще раз) посла України в Угорщині Дмитра Ткача відбулися Дні угорської культури в Україні. До слова, пан Дмитро -- уродженець Луганщини, і ніякого, здавалося б, відношення не має до мадярів у купі з "драним-передраним" стосовно русинів і Великої Мадярщини Закарпаттям з наболілими віками проблемами. Звісно, їх, ті накопичені болячки, потрібно цивілізовано вирішувати... Але не палити, принаймні, гуму на Верецькому перевалі!.. Пан Дмитро є ще той козак, і б*є лише раз... Але вдатно! До слова, завдяки п. Ткачу в Києві був відкритий пам*ятник Шандору Петефі, а в Будапешті – Голодомору.
Сподобався мені нинішній Надзвичайний і Повноважний посол Угорщини в Україні Міхай Маєр. Виважений, розумний чоловік. За фахом -- арабіст. А на дипломатичній роботі вже відбув попередню свою службу на високих посадах в одній з арабських держав та Китаї.
То, коли зайшла мова про те, що власне Угорщина – перша визнала Україну як державу 1991 року , -- всі з присутніх щиро заплескали.
А втім... Дмитро Ткач, попри те, ще й презентував свою персональну виставку декоративного мистецтва з елементами угорської та української культур -- "Угорська ностальгія". Що тут скажеш. Україна та Угорщина – сусідки навік. А недоумків як там, так і тут вистачало, вистачає, й, напевно "хвататиме" їх ще ген-ген скільки... Головне, щоб посли межи людьми розумілися! Якщо, звісно, люди будуть...