Таксист: – Молодець о. Сидор: потихеньку побудував церкву.
Я: – Так він "потихеньку" не лише церкву побудував...
Таксист: – Я знаю! Молодець, має хватку! В цій системі лише так і можна.
Я: – Так він же якби духівник, а не бізнесмен...
Водій небезпечно довго (ми їдемо ковзким проспектом) дивиться на мене: відчуваю, не вбачає різниці. І далі продовжує про "систему", в якій "лише так можна" і "так треба".
По-перше, згадка про "систему" аж якось сутужно повіяла радянським безсиллям і песимізмом простої людини ("маленького українця", © Ющенко, Тимошенко, etc.). По-друге, умовиводи цього таксиста поділяють мільйони наших громадян, про що свідчать результати регулярних волевиявлень. Знати – є "соціальне замовлення" на таких сидорів різних політичних забарвлень і фінансово-кримінальних приналежностей: для прикладу, всі знають, що Тимошенко живе не за доходами, що Тігіпко і не думав платити мільйонні податки з продажу свого банку, всім відомо, що Янукович отримав маєток в Межигір'ї "дивним чином", – і попри це – мільйони за них голосують. Так само, понавибирали амбалів в Раду, щоб зараз самим дивитись і розважати світ цим reality show під кодовою назвою "дебати" – з виносом нардепів чи потрощеними меблями та комп'ютерами в Раді... Хто винен: "реґіонали", "тимошенківці", Кремль, Білий Дім, Донбас, "западéнці"?.. Гадаю – у першу чергу ті, хто підтримує голосом, серцем, кишенею, іншими місцями цих "достойників" і їхні політичні "бренди" на місцях.
Як писав О. Олесь, "О правда! Мій народ смішний безкрає...". Але якось не дуже смішно, бо з такою неповноцінною й покривленою системою моральних і політичних координат, наш народ буде ще дуже довго там, де він наразі є. А мені й далі закидатимуть, ледь приховуючи злість, роздратування і заздрість: "Тобі легко, ти тут не живеш"...