Партія регіонів мала такий-сякий вплив на Закарпатті (принаймні, на тлі сусідньої Галичини), поки вона сприймалася як альтернатива бездарному помаранчевому режимові. Туди записувалися бізнесмени, які шукали захисту від владних здирників, записувалися усі бажаючі, яких не бракувало. Але партія вже понад півроку при владі на Закарпатті, а що змінилося на краще? Цирк поїхав, а клоуни лишилися. Завищені надії виборців так і не справдилися, тому вони зараз масово відвертаються від колишніх кумирів як по всій державі, так і в області. Нових прихильників партія не надбала, а старих втрачає щодня.
Що ж до закарпатської "Батьківщини", то не з її щастям боротися за владу. Ця партія зараз сиплеться по всій країні, дані місцеві вибори можуть стати для неї останніми, принаймні регіонали дуже активно працюють над цим. Від парламентської фракції залишилися ніжки та ріжки. Буде ганьба, якщо вона навіть не зможе зібрати 150 підписів для самої лише постановки питання про довіру уряду. А до цього таки йдеться. Авторитет же закарпатської "Батьківщини" майже виключно тримався на особистій харизмі Ю.Тимошенко. Але до місцевих виборів на Закарпатті вона геть ні до чого, тут треба демонструвати доморощені кадри, а їх усього нічого.
Історія "Єдиного центру" – це хроніка розчарувань. Партія є навіть не політичною, а суто виборчо-технологічною надбудовою над фірмою "Барва", одним з її відгалужень. Як така вона в принципі не може мати ніякої ідеології або чіткої соціальної бази. Колишня заява І. Кріля, що партія сповідує чітку ідеологію "єдиноцентризму" абсолютно нічого не значить, бо такого слова просто не існує. Замість нього з тим же успіхом можна було вжити будь-який термін з філософського словника – від "абстракціонізму" до "юнгіанства". Відмінність "Єдиного центру" від інших партій хіба що в його максимально амбітній назві. Оце і є реальна програма: всіх підім'яти під себе. Cтати єдиними і неповторними, зайняти весь політичний простір. Політологи це називають тоталітаризм. У народі ж кажуть простіше: надулася жаба на вола. Єдине, що партія має – це потужне фінансування. Оце і є її єдиний центр. Це – партія адміністративного ресурсу.
Між тим у кожної партії, як і в кожного клієнта банку, є своя кредитна історія. Ідеться про кредити довіри з боку виборця. Виборця можна обманути раз-два, але щоб видресирувати його постійно наступати на ті ж самі граблі – це ще не вдавалося нікому. Свого часу на позачергових місцевих виборах партія провела десятки своїх кандидатів на голів сіл і містечок. Найбільш скандальними з тих виборів була кампанія-2009 у Перечині, про яку згадують досі. Де зараз ті мери, чи кажуть про них тепер люди щось добре, чи висунуто їх на цих виборах? Отож-бо.
Пряме загравання з виборцями без адмінресурсу рідко буває ефективним. А цей ресурс витікає з рук. Усіх голів районних адміністрацій змінено. Змінено начальників ключових для виборчого процесу управлінь – освітнього і охорони здоров'я. Не кажемо вже про правоохоронні органи. Залишилися окремі люди зовсім внизу електоральної піраміди – сільські голови та деякі дрібні чиновники у районах. Залишився апарат районних рад, які доживають останні тижні. Але вся ця гвардія не надто надійна, тримає ніс по вітру, а він зараз на користь Партії регіонів.
Про чи то нормального, чи то паранормального В. Литвина говорити взагалі не доводиться, бо там ні смаку, ні запаху. Додуматися до такої невдалої реклами, як "Обирай нормальних", могла тільки людина, остаточно затуркана парламентською суєтою. Комуністи, як завжди, у глибочезному підпіллі. "Сильна Україна" теж перемудрувала з підпіллям, вона спершу довго приховувала свої кадри на місцях, а зараз вони вже загубилися у натовпі інших кандидатів. Місцевий "Фронт змін" пережив уже не одну кадрову чистку, зараз там взагалі змінилася більшість керівництва, тож про якусь стабільність, а отже, і можливість отримати кредит виборця там не йдеться. Залишається ще "Свобода" та ряд нових партій, зокрема "УДАР" В.Кличка, Українська партія. Деякі з них по-сво¬єму цікаві, ризикнути з ними можна, там цілком можуть бути прохідні. Шкода, що вони зовсім не розкручені і маловідомі масовому виборцеві/
