" ...Ми, ужгородці та жителі Закарпаття, котрим уже нема сили терпіти, колись вперше зустрілися і почали контактувати в приймальні директора заводу-радгоспу "Великолазівський" Смоляра Юрія Борисовича.Спочатку киваючи один одному головою, потім здороваючись, вийшли на такий рівень спілкування, що врешті, поцікавившись один в одного про мету свого візиту, з'ясували, що хоч і прийшли ми сюди різними шляхами, але мета в нас одна: отримати за кошти, які ми колись передали Юрію Смоляру, землю. Або отримати хоча б конкретну відповідь про її відсутність. Пікантність цієї справи в тому, що всі хто був у неї втягнутий, як наслідок, втратив час, нерви і гроші. В результаті всі ці люди чомусь офіційно не звертаються у відповідні органи по такій простій причині, що не знають, як і чим все обернеться. Якщо є грошова винагорода, то вона може кваліфікуватися, як хабар. А дача хабара, як і хабарництво — не законні дії. Перетворитися з потерпілого на обвинувачуваного не дуже хотілося б. Та й потерпілим у наш час "не модно" називатися. Ось так І вийшло , що енна кількість дорослих людей, бажаючих отримати у володіння шматочок землі в приміській зоні, отримала з різних джерел цінну інформацію: через Юрія Борисовича можна за помірну винагороду не отримати а бути внесеним у список на отримання 9 соток землі радгосп-заводу "Великолазівський", землі, якого роздають жителям міста та навіть району. Гарантії директор давав на 100 відсотків.
І от, заходячи в кабінет, бачиш перед собою такого собі божка в Закарпатському аранжуванні. Людина після аварії, на милицях, позаду нього на стіні вичить не портрет Президента, а ікона. Чуєш розмови про здоров'я. Натяки про те, що аварії так просто не стаються, про близькі родинні зв'язки з відомою впливовою в нашому регіоні людиною (не хочу називати прізвища, бо людина ця йде в першій п'ятірці однієї з партій у обласну раду і про те, що його ім'я використовувалося може і не здогадуватись). Як тут не повіриш?
З вуст директора все звучить просто: ось ви даєте матеріальне заохочення, від вас вимагають тільки невеликий перелік ксерокопій документів і все. Але ви й не здогадуєтеся, що ви потрапляєте в коло: "завтра, післязавтра, з понеділка" з різними додатками типу: сесія буде або не буде, Ратушняк, Колібаба, Шпонтак, Метей, Прозор і натяки, що далеко не всі отримають, але ви —точно. Словом, починається лохотрон.
Цікаво, що гроші директор брав не дуже великі, але й не малі: у середньому 500 доларів з душі. Але вражає масштаб цієї нехитрої операції. Тема працює вже третій рік, але ніхто нічого поки не отримав. Це стає нереально. Багато хто "забив" (не плутати з забув) і, махнув рукою, деякі при особистих зустрічах із директором випустили пар, а "Васька ,ой, Юрка слушает да ест"...
А ось мені і ще доброму десятку людей не хочеться, над нами потішалися. Вік уже не той. Дай думаю ризикну, а раптом все обернеться на користь. Звичайно, землі вже нема. Ходить між нами такий жарт: аби всім вистачило, треба її в три яруси роздавати. А ось постаратися, щоб у веселого приколіста, який організував цю карусель: "Завтра, післязавтра з понеділка", настав адреналіновий фонтан з великим задоволенням . Хай і йому так весело буде,як він нам організував.
Отже нас, що незабаром підпишуться вже під офіційним документом, вже з десяток. При чому, число росте. Просто не всі знають поки про послідовність дій. Але тема цікава, особливо перед виборами.
Що ж до покарання за дачу хабара, то якщо таких скаржників назбирається з півсотні, то пану Смоляру буде не солодко. Тому закликаю всіх, хто розносив інформацію, закликаю: будьте з нами, бо можете опинитися з ними. Хотілося б лише дізнатися, і ми організуємо відповідь на запитання, чи відомо Мінагрополітики, чим займаються їхні підлеглі у такій глибинці? Чи почне на ці речі реагувати УМВС і чи відомо вже згадуваній нами впливовій людині, про яку говорилося на початку, як його "племінник" використовує його ж ім'я для сумнівних оборудок.
Давайте обговоримо цю тему на блозі. А відтак піднімемо його у друкованих ЗМІ, прокуратури та міліції. Ми маємо повне моральне право на такі дїї по відношенню до людини, яка потішається над нами три роки за нашу довіру до нього, та ще й за наші гроші".
Іван Закурений
