ПІД ПЕРЕМИШЛЕМ , ДЕ СЯН ПЛИВЕ ЗЕЛЕНИЙ

Фестиваль проходив не без креації вихідців із Закарпаття , директора МО "Дзиґа" , уродженця Рахова Маркіяна Іващишина та куратора ленд-арту Мирослава Вайди , а також численної групи "русинів" , яка  брала участь в літературному проекті "Кабі – net" :філолог Лесь Белей та стоматологи Остап Белей і Оксана Варга з чоловіком Максимом і кумом Віктором , Вік Коврей і Вано Крюґер , історик Володимир Товтин і підприємець Костянтин Дік ...

 "Форт-місія" історично прив"язана до монументальних укріплень часів першої світової війни , коли польсько-український кордон реально не існував . Українці першими реставрували кілька фортів ув околиці села Поповичі Мостиського району на Львівщині й зробили їх брендом небувалого за розмірами фестивалю : кількатисячне наметове містечко , тисячні автівок . Обізнаний зі серіями номерних знаків Костя Дік не встигав називати області України й польські воєводства .

Хижа липнева спека , відсутність водойми ( Сян тече вже  посполитими землями) все ж не руйнували фестивального комфорту . Було вдосталь пива й морозива , "Моршинської" й "Трускавецької" чи просто криничної води в гостинному дворі пані Марії . А ще добірна галицька молода бульба зі сметаною й кропом , кимось видобута з-під поли калганівка . Все прикордоння три ночі палало багаттями , співали легендарні гурти "Мертвий півень" і "Тартак" зі Сашком Положинським . Ведучий програми " П"ять копійок " й учасник гурту "Мертвий півень" Роман Чайка ще в кав"ярні "Кабінет" доводив , що в Галичині нема пирогів , а тільки вареники з різними начинками й порізно запечені.

Поповичівськими полями бродили зграйки молодих поляків , адже з недалеких пагорбів світився княжий Перемишль з нашою Катедрою Івана Хрестителя , можна їм також нагадати Сянік , Ярослав , Переворськ і Ряшів .

Поетичні програми фестивалю : "Ніч поезії" , яку натхненно готував передчасно розхворілий Юрко Кучерявий , були представлені виборами "Короля поетів" і читанням членнів журі .Місію Кучерявого перебрав на себе Андрій Іздрик з асистуванням Грицька Семенчука .Українську літературу представляли відомий поет і перекладач-англік Олег Лишега , Світлана Поваляєва зі старшим сином Васильком , Василь Портяк і Олександр Бойченко , ціла "зграя" ужгородських "березневих котиків" .

Немало фестивалів і в Закарпатті , але вони чомусь завжди присвячені : вину , полуниці ,картоплі , бринзі , ратоті й зрідка самій культурі . "Фортмісія" цього літа проводилася під егідою відомого регіонала , голови Львівської ОДА пана Горбаля . Враховуючи масштаб найбільшої західної області України та й взагалі культурологічну активність Галичини , фестиваль був грандіозним . Це було свято культури під величезною кулею , під червоно-чорними й жовто-блакитними стягами .

На "Фортмісії" було багато сувенірів і цукрової вати .Одну керамічну скульптурку самоїда подарував мені Олесь Царук , що донедавна мешкав у Ризі .Вона і є спомином про "Фотмісію" .

За вікнами автівки миготіли традиційні галицькі містечка з великими місійними хрестами коло церков і костьолів .Ажурні перони львівського двірця , металеві голоси дикторів нагадували протяг прощання зі святом , яких і не так багато . Неподалік Ужоцького перевалу витікає "срібнолентний Сян" і на скрижалях історії "Молода Муза" бухає в "Монопольці" з Іваном Франком , бешкетує Стефан Чарнецький . До наступного фестивалю цілий великий рік .