Мова йде про абсолютний "беспредєл" (інше слово підібрати важко) у навчальних закладах на теренах неньки-України. Можливо те, про що напишу, – лише маленький штрих повного хаосу, в якому ми варимося, але штрих вагомий.
Почну з дитсадків. Щоб виховати свою дитину у садочку, невдовзі треба буде розщедритись не гірше, ніж на диплом вищої освіти. Часто чую від знайомих (мене самого поки це ще не дістало, тому і цифрами оперувати не буду) про суми, що аж вуха ріжуть, які потрібно "пожертвувати для благоустрою дитсадка", куди планують віддати дитину. Завідуючі садків мудро і невимушено ставлять усіх у рівні умови: "Ми постараємося знайти місце для вашої дитинки у нашому закладі, але подивіться, які старі вікна у наших кімнатах, сантехніка не працює, підлога згнила й дах протікає... А із бюджету нам грошей не дають...".
І куди дітись батькам? Згрібають всі заначки – і вперед у "Нову лінію" чи "Епіцентр"... І це тільки початок дитсадкового виховання! Ті ж, хто не знайшов потрібної суми, чекають своєї черги.
У випадку із садками ще більш-менш все зрозуміло. Батьки жертвують усім, аби добре було дитині, а завідуючі виходять із безвихідної ситуації, у яку їх ставить місцева влада.
Йдемо далі. Можливо за 10-12 років навчання дитини в школі мама з татом потратяться менше, ніж на садок чи університет, але теж влетять по повній. Хоч це і парадоксально, але тут вже всі давно звикли робти ремонти за кошти батьків і тому ніхто ні на кого не скаржиться. Тут обурення викликає інше. Останніми роками стали популярними подарунки вчителям від випускників. І з кожним роком подарунки стають дорожчими і вчителі нахабнішими (Боронь Боже, не хочу принизити заслуги педагогів перед цим суспільством. Вони за їхню пекельну роботу заслуговують на більше). Пам’ятаю шість років тому, коли закінчував школу, скинулись класному керівнику на мобілку за 300 гривень. Зараз і мобільні телефони подорожчали і працівників школи, охочих отримати "подарунок", побільшало, і самі вони вже не чекають мовчки, а прозоро натякають, без чого вони жити не можуть! Тут уже справа честі для кожного із батьків – не бути гіршим за іншого й, хоч і не дуже охоче, віддячити шкільним педагогам. Останні, до речі, зовсім не від хорошого життя, яке їм забезпечує влада, сходять з розуму, нахабніють перед батьками і вимагають своєрідний хабар.
Ось вам і безкоштовне дошкільне виховання, і безкоштовна середня освіта...
Нарешті дійшли до вишів. Не буду переливати з пустого в порожнє і писати про корупцію при вступі, складанні іспитів, модулів і т.д. Ці схеми, на превеликий жаль, не викоренити із нашої системи освіти. Зверну увагу на інше. Остання афера із видачею дипломів у ЗакДУ наштовхнула на таке собі міні-розслідування. У інших закарпатських вишах теж твориться щось подібне. Наприклад, філія Київського славістичного університету вже не перший рік видає дипломи своїм випускникам через місяць, два, а то й пів року після закінчення ними навчання. Аргументують керівники вишу такі дії тим, що, мовляв, дипломи зі столиці ніяк привезти не можуть. Якщо вірити чуткам, минулого року двоє колишніх студентів наважилися судитися через це із навчальним закладом, але так нічого й не добилися. Це були свідомі студенти, котрі прагнули щось змінити. А ось основна маса мовчки тупо чекали на свої вистраждані і переплачені "корочки". Навіщо це дирекції філії – мені збагнути важко. Але раз це вже система, то тут явно щось є.
Ось такі от буденні речі. На фоні жахливого безладу, що йде від освітньої верхівки, – це може й дрібниці. Але мене особисто таке дуже дратує.
Шановні колеги, читачі й усі решта, чи можна з цим боротись? Чи треба з цим боротись? І як з цим боротись?